Багато українських бізнесів, які досягли певного рівня розвитку, рано чи пізно починають замислюватися про розширення географії ведення бізнесу, про те, щоб вийти на закордонні ринки. Війна в Україні підштовхнула до цього навіть тих, хто раніше не шукав нових майданчиків для масштабування за межами рідної країни. Як підготуватися до виходу на нові ринки та хто має більше шансів досягти успіху за кордоном розповіла Наталія Ульянова, експерт з масштабування бізнесу та засновник компанії Una//Partners.
1) Які юридичні послуги зараз найпотрібніші бізнесу, який готується до виходу на нові ринки?
Сьогодні український бізнес дуже турбує питання: Що робити далі? Як зберегти та вижити? Як налагодити свою діяльність? І хоча багато підприємців, з якими я працюю, абсолютно впевнені в перемозі України й в тому, що в найближчому майбутньому наша країна стане кращою за Сінгапур, але в поточних умовах орієнтуватися тільки на локальний ринок неможливо. Адже має пройти певний час на його відновлення. І збереження бізнесу, що вже існує — важлива складова у відбудові нашої країни.
Підприємці переважно розглядають 2 сценарії:
— частина з них хоче розширити географію бізнесу, що дозволить мати запасний ринок для його розвитку;
— друга половина думає як модернізувати та адаптувати те, що вони вже роблять, під потреби ринку в умовах війни та після її закінчення.
Якщо говорити про тих, хто хоче масштабувати свій бізнес та вийти на нові ринки, насамперед вони зацікавлені в тому, щоб не постраждати від можливої девальвації та мати можливість взагалі вести розрахунки із закордонними постачальниками та партнерами. Вони розуміють, що мати подушку безпеки у вигляді офісу або банківського рахунку за кордоном все ж таки варто. Це, зокрема, допоможе відбудові країни.
Розглядаючи інші країни як можливість відкриття аналогічного бізнесу, який був в Україні, підприємці цікавляться всіма юридичними процесами з нуля: як зареєструвати компанію, як вибудувати правильне податкове навантаження та право власності, яким чином закрити всі процеси з урахуванням того, що ти громадянин/резидент іншої країни.
Крім цього, якщо ведення бізнесу планується з локальним партнером, до всього перерахованого вище додаються питання вибудовування та структурування взаємин з цим партнером, як убезпечити себе, питання корпоративного управління, володіння акціями та інше.
Для власника бізнесу вихід на нові ринки — це серйозний процес, тому вони вивчають не тільки юридичні аспекти. Вони розглядають інші країни як можливості й роблять базове дослідження ринку, наскільки продукт чи послуга можуть бути потрібні в тій чи іншій країні, аналізують конкурентів та їх сильні сторони.
2) Чи доцільно шукати юридичного партнера в країні, на ринок якої плануєш виходити?
Спочатку визначте, чи варто вам взагалі шукати партнера, який знає ринок? Не лише юридичного, а загалом заходити у партнерство з кимось із локальних бізнесменів, чи людей, які живуть на території тієї країни, і знають специфіку ринку. На мою думку — так, варто. Як мінімум тому, що за час, який ви витратите на освоєння ринку та набивання шишок, ви могли б запустити вже багато процесів. Мінус цього – вам доведеться ділитися прибутком.
Говорячи про юридичного партнера, власник бізнесу також має вибір. Як правило, більшість українських юридичних компаній та консалтингових компаній дуже рідко мають міжнародну експертизу та спеціалістів відповідного рівня. Але вони є. Працювати з такими фахівцями вигідно – це унікальні люди, які можуть дати пораду щодо роботи з різними країнами. Якщо в юридичній компанії немає спеціаліста з необхідною експертизою, його залучають на аутсорсі. У цьому питанні також потрібно знати специфіку локального ринку. Українські фахівці клієнтоорієнтовані, вони розбалували ринок тим, що працюють дуже швидко та дуже якісно. Європейські ж фахівці цінують особисті межі та власний час, практично ніколи не переробляють. Вони йдуть від зворотного: спеціаліст завжди має рацію, а не клієнт, хороших фахівців мало і за ними клієнти полюють. Якщо вдалося знайти класного локального спеціаліста з оптимальною вартістю послуг та налагодити з ним комунікацію, вважайте, що вам дуже пощастило.
3) Які юридичні особливості діяльності компаній у різних країнах можете виділити?
Наступним етапом виходу бізнесу за кордон, після аналізу ринку, є процес його організації. І ось тут виникає багато запитань.
Перше – це податкове навантаження. Хай там що, в Україні 18% — дуже хороша ставка податку серед європейських країн, вона практично найнижча. Нижче є ряд країн, але зі своїми особливостями. Багато IT-бізнесу свого часу пішло в Естонію, де ставка податку на прибуток 0%. Велика кількість країн зареєстрували там компанії та почали вести бізнес. Але естонська модель – це дуже висока ставка податку на виведений капітал (якщо ти отримуєш прибуток та розподіляєш дивіденди акціонерам). При цьому правило, що можна не розподіляти капітал сьогодні вже не працює. понад один-два періоди, державні органи можуть провести умовний розподіл дивідендів та повідомити про необхідність заплатити податок на ту суму, яку вони визначили. Є країни, в яких податкова ставка не 0, але нижча за українську. Наприклад, в Угорщині сумарно всі податки становлять трохи більше ніж 10%, на Мадейрі до 2027 року податок на прибуток лише 5%. Крім цього, у деяких країнах існують пільги для певних бізнесів. Наприклад, Кіпр відомий як головний офшор. Але мало хто знає, що там діє 0% на купівлю-продаж акцій корпоративних прав та цінних паперів, отже, зареєстровано дуже багато фінансових та холдингових компаній. Також є спеціальні режими з 2,5% податку на прибуток для IT-компаній, якщо їхні співробітники живуть на Кіпрі.
Крім податкової ставки є низка не менш важливих пунктів, на які власнику бізнесу варто звернути увагу під час вибору країни:
— можливість податкових пільг для вашої сфери діяльності,
— локалізація партнерів компанії. Адже якщо ви організовуєте бізнес, наприклад, у сфері food tech, то компанію та складські приміщення вигідно розмістити в одній країні,
— можливість організації: скільки коштуватиме реєстрація компанії, чи потрібно платити статутний капітал у компанії, яка вартість аудиту, які ліцензії потрібні для організації такого бізнесу.
У сумі це дасть можливість побачити повну картину легкості ведення бізнесу в тій чи іншій країні та з більшою ймовірністю прийняти правильне рішення для масштабування компанії.
4) У якій країні найкомфортніше середовище для ведення бізнесу?
Може здатися, що в умовах війни в Україні бізнес існувати не може, адже на кожному кроці посилення жорсткості роботи, перекриття можливостей. Але при цьому я спостерігаю, як багато бізнесів масштабуються, наприклад, інвестують у нерухомість у західному регіоні України, або роблять туди релокейт своїх потужностей, таким чином змінюючи та переналаштовуючи бізнес.
Сьогодні Україна на слуху всього світу. І закордонні партнери готові співпрацювати трохи на інших умовах, ніж раніше. До цього, наприклад, іноземні партнери проводили аналіз того, що вони вкладають у партнерство. Не завжди це було ліквідно, тож контракти підписувалися дуже вибірково. Зараз вони готові йти на партнерські взаємини набагато більше, розуміючи, що цей крок є певною соціальною відповідальність, бо для українських підприємців сьогодні не під силу деякі планки. Кількість партнерств, які починають зараз укладатися, є досить великою.
Порівнюючи Америку та Європу, рекомендую відштовхуватися від самого бізнесу. Часто IT або пов'язаний з IT бізнеси реєструються в Америці. Згодом так простіше вийти на американський ринок та отримати гроші від венчурних фондів. Основне, що ви, як підприємець, повинні робити в Америці — вести бухгалтерію й не забути про триступеневу систему податків (податки на місцевому, територіальному та державному рівнях). Якщо робити це регулярно та вчасно, загалом складнощів немає.
Якщо вам буде комфортніше мати бізнес у Європі, вибирайте локацію за простотою його ведення. З погляду бюрократії у європейських країнах складніше. Крім цього, у Швейцарії, Австрії, Франції, Бельгії, Німеччині висока ставка податку та досить складне ведення бізнесу.
Але часто у цих країнах компанії простіше роблять масштабніші партнерства. Адже якщо ти робиш локалізацію в країні з такою складною системою, тебе на ринку сприймають як більш серйозного гравця. Це своєрідна інвестиція у майбутнє. Для решти, якщо в тебе немає такої необхідності, можна спокійно зареєструвати угорську компанію, компанію в Словаччині або компанію в одній із країн Прибалтики. В Естонії, наприклад, для того не знадобиться особиста присутність і локальний юрист — все можна організувати онлайн.
5) Як власнику бізнесу підготувати свою компанію до виходу на нові ринки?
Рекомендую зробити це у кілька етапів:
1. Вибрати країну, в якій ваш продукт або послуга будуть потрібні,
2. Визначити шлях як саме ви будете виходити на цей ринок,
3. Вибрати модель ведення бізнесу, яка буде максимально комфортною – локальна, локально-закордонна чи гібридна.
Вибір правильної країни – найвідповідальніший етап. Тут важливо враховувати місткість ринку. Розповім про кейс нашої команди. Один з наших клієнтів хотів вийти на ринок Грузії та налагодити туди постачання морозива. Партнери, з якими він співпрацював раніше, зробили для нього дослідження, яке показало, що країна входить до топ 3 по споживанню морозива.
Ми робимо свій внутрішній аналіз і розуміємо, що в Грузії морозиво справді споживається у величезних кількостях, але споживається воно специфічно. По-перше, індивідуальне пакування часто не брендується, по-друге, морозиво змішують із місцевими винами. У першому аналізі ринку цієї інформації не було. Сьогодні продукт нашого клієнта успішно представлений у всіх туристичних містах Грузії.
6) Яких помилок найчастіше припускаються власники компаній, коли освоюють нові ринки?
Можу виділити кілька пунктів:
— Власники не завжди достатньо аналізують локальні правила ведення бізнесу, а керуються своїми бажаннями та емоціями.
— Не продумують захист свого бізнесу. Особливо у випадках стосунків із локальними партнерами. Обов'язково підписуйте акціонерний договір, вказуйте свій функціонал, зону відповідальності та як розв'язувати спірні питання. Це стосується і реєстрації торгової марки у новій країні.
— Не зважують своїх рішень. Я завжди рекомендую не поспішати. Ви можете вже зараз озвучити свій намір про розширення бізнесу, але в інших питаннях не варто поспішати.
Якщо взяти до уваги ці помилки, у 95% підприємці виходять на нові ринки та стають на них переможцями.
7) З якими несподіваними труднощами стикаються чи можуть зіткнутися власники бізнесу інших країнах?
Повторюся, найчастіше це податки. У нашій країні все досить просто: податок на прибуток, ПДВ, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухомість, землю. У багатьох країнах існують податки, яких немає в Україні та про які ви можете не підозрювати. Потрібно уважно вивчити питання, чи передбачається податок певної суми обороту, податок на приріст капіталу, європейський ПДВ. Я завжди рекомендую стосовно податків поспілкуватися не лише з локальним юристом, а й із бухгалтером, разом зробити віртуальну модель за підсумками віртуального року з потенційним оборотом, партнерами, можливим розміром податків. Важливо — все це до початку ведення бізнесу, а не під час. Саме через податки бізнес може ставати не настільки привабливо рентабельним.
Зараз у всіх період органічного завмирання. І важливо не боятися виходити із цього стану. Вихід на нові ринки — це завжди нові перспективи, можливість відрізати непотрібне старе та віднайти щось здорове для свого бізнесу. І однозначно — це та допомога нашій країні, яку ви вже зараз можете зробити.
"Спочатку треба виграти війну, а потім вже будемо планувати", – каже Микита. Він досвідчений програміст, який працює на успішну американську ІТ-компанію. А ще він офіцер запасу. Після двох місяців на західній Україні Микита вирішив повернутися до рідного Харкова.
"Коли буде мобілізація третьої хвилі, мені має прийти повістка, тому я хотів би бути ближче туди, щоб не так далеко їхати", – пояснює він.
"Я живу із західного боку Харкова, в передмісті. На машині десь 10 хвилин до найближчої станції метро. Тому там чутно вибухи, чутно вібрації, але за всю війну туди десь пару разів прилітало. Інтернет, вода, світло, газ – все є. І перебоїв не було в нашому районі. Тому думаю, що буду працювати. Звісно, якщо не посиляться обстріли".
А поки що, каже Микита, "продовжуємо працювати, як і до війни".
До війни українська ІТ-індустрія була галуззю, яка розвивалася чи не найшвидше у всій економіці. За 2021 рік вона отримала майже 7 млрд доларів доходів від експорту послуг (проти 5 млрд доларів у 2020), що "заважило" на майже 3% ВВП та принесло 23 млрд грн прямих податків.
Під час війни, коли промисловість, особливо на територіях, де ідуть бойові дії, фактично стала, а аграрний сектор втратив доступ на зовнішні ринки через блокаду портів на Чорному морі, ІТ-сектор міг би стати порятунком для української економіки. Особливо, якщо враховувати його мобільність, здатність до дистанційної роботи і гнучкість.
До певної міри так воно і є, – нинішні показники ІТ-галузі є набагато кращими, ніж в інших галузях. Проте є й негативні сигнали, які, як каже дехто із представників цього бізнесу, можуть поставити під питання виживання багатьох компаній до того, як війна завершиться.
Як працюють українські айтівці під час війни?
"У перші дні війни "були трохи паузи з релізами" через те, що більшості команди, яка перебувала в Києві, потрібно було переїхати на Захід України, у більш безпечне місце, – розповідає Микита.
Але зараз більшість людей у безпеці, тому ми виходимо на ті рейки, які були до цього, і працюємо далі".
Він каже, що чув від друзів, які працюють в інших компаніях, про те, що у перші тижні війни у них було падіння кількості замовлень та певна невизначеність з боку клієнтів. Але ці проблеми, каже він, є переважно у так званих "сервісних" компаніях. І навіть там, за його інформацією, ситуація із замовленнями починає виправлятися. Водночас він визнає, що стабільність роботи його компанії пояснюється тим, що вона виробляє власний програмний продукт, і сама ж його продає за межі України.
"Я працюю в американській "продуктовій" компанії. Більшість наших клієнтів перебувають в США або у Європі, – пояснює Микита. – Пропонували виїхати до Польщі, бо там також є наш офіс, але з усієї компанії лише пару людей скористалися цією опцією".
Ілля, співробітник іншої ІТ-команії, навпаки скористався пропозицією керівництва переїхати до Польщі ще у січні цього року. Нині він живе у Гданську – у новому будинку, в якому його компанія також ще у січні викупила для співробітників невеликі квартири-студіо.
"Ми самі та місцеві називають цей будинок "айтярнею", – розповідає Ілля. – Але зараз у ньому знайшли прихисток далекі від програмування люди, але близькі нам – наприклад, моя сестра-архітектор із Дніпра".
Про плани на майбутнє Ілля поки не готовий розповідати, але зауважує, що переїзд до Польщі, та ще й зі збереженням роботи, доходу та місця, де жити, має й свої проблеми, – як цілком очікувані, так і ті, що відкриваються "по ходу".
То скільки українських айтівців зберегли роботу, скільки виїхали з України, скільки клієнтів і доходів зберегли, наскільки ефективно працюють і платять податки?
За словами Костянтина Васюка, виконавчого директора Асоціації ІТ Ukraine, до якої входить 112 ІТ-компаній із загальною кількістю працівників у близько 77 тисяч, про якісь проблеми чи зміни у роботі наразі повідомили до 20%.
Але це не лише відмови у нових контрактах, це може бути і простий перегляд умов, зауважує він і наголошує, що нині ситуація є кращою, ніж на початку війни.
"Коли почалася війна, клієнти були налаштовані скептично і песимістично – вони теж були під впливом інформації, що 2-3 дні, і все скінчиться, і не на користь України. А тут, коли вони побачили, що "делівері" працює, що якість не знизилася, безпека не знизилася, вони спочатку були дуже здивовані. А потім, коли пройшов ще місяць, вони впевнилися, що все працює. Тому зараз ті, хто намагався кардинально переглядати свої бізнес-стосунки з Україною, не вдаються до різких кроків".
Ситуація не є "райдужною", але якщо вона "не буде змінюватися на гірше із доступністю кадрів, інфраструктура працюватиме, то ми можемо дуже серйозно зберегти обсяги, навіть неочікувано для декого", прогнозує Костянтин Васюк.
Поки що, за опитуваннями ІТ Ukraine, компаніям вдалося зберегти ефективність роботи на рівні 95-96% від довоєнного рівня.
При цьому "просідання" по податках, за припущеннями Костянтина Васюка, буде не більшим за 20-25% у галузі, – а це на порядок менше, ніж в інших – "реальних" – галузях української економіки.
"ІТ – це єдина галузь, яка продовжує працювати на експорт майже у тих же обсягах, як і до війни", – зауважує голова ІТ Ukraine і наголошує:
"Було 7 млрд доларів експорту. Тепер хай буде 4-5 млрд доларів. Але це 5 млрд в економіку, це не просто пожертви чи якісь плани Маршалла. Це родина отримує, скажімо, тисячу доларів доходу, які будуть витрачатися в Україні, які на картці, а не під подушкою, чи десь там виводитиметься. І Сергій Марченко (міністр фінансів – Ред.) знає, що ці 5 млрд відрізняються від 5 млрд із плану Маршалла".
При цьому частка ІТ-фахівців, яких перемістили за межі України, не перевищує 17%.
"Великі компанії приділяли цьому більшу увагу, тому що клієнти почали тиснути на них, коли у жовтні з'явилася інформація про можливе вторгнення. Клієнти вимагали, щоб компанії піднімали кризові плани, релокували ключових працівників, що компанії й пропонували співробітникам на добровільних засадах", – пояснює Костянтин Васюк, додаючи, що у більшості великих ІТ-компаній, які працюють в Україні, є й офіси у Європі.
Більш песимістичні оцінки ситуації мають у "Європейській асоціації програмної інженерії" EASE, до якої входять 50 компаній. Президент асоціації Владислав Савченко звертає увагу на небезпечні тренди в галузі, що з'явилися від початку війни. Наприклад, різко скоротилася кількість вакансій.
"Якщо до війни кількість вакансій перебільшувала кількість шукачів роботи у 2-3 рази, то зараз, наприклад, на одному сервісі є 20 тисяч вакансій, а тих, хто розмістив своє резюме, близько 45 тисяч. Тобто насправді роботи стає менше, ніж вакансій, – каже він. – Це дуже погана тенденція, якщо казати про перспективу 3-6 місяців".
Загалом, за словами Владислава Савченка, поки що скоротити штат працівників довелося близько 12% компаній. При цьому йдеться переважно про невеликі компанії. Але "якщо цей відсоток дійде до 25%, то навіть великі компанії почнуть звільняти людей", зауважує він.
У найскрутнішому становищі опинилися сервісні компанії, які працювали виключно на українському ринку. Коли через російське вторгнення економіка "стала", такі компанії втратили багато замовлень і клієнтів.
"В них залишилося від 20 до 30% грошей, тобто клієнтів, які платять. Там взагалі дуже сумна ситуація, там ідуть масові скорочення і компанії навіть закриваються", – каже голова EASE.
Якщо казати про сервісні компанії, які працюють на закордонний ринок, то там є "тригери", які вже кажуть, що за три місяці в індустрії буде дуже погано, додає він.
Водночас перед сервісними компаніями, які обслуговували клієнтів за кордоном, і які зберегли наявні контракти, постала проблема відмов від майбутніх замовлень.
Поки що падіння доходів загалом по ІТ-індустрії не перевищує 15%, каже голова EASE.
Старі замовлення збереглися на 80-85%. Але з новими є велика проблема. І, якщо враховувати, що ІТ-галузь в Україні виросла саме на "сервісі" (70-75% ринку, за оцінками асоціації), а не на "продуктах", то "якщо така ситуація протриває рік, то від українського ІТ може не залишитися нічого", вважає Владислав Савченко.
"Якщо казати про найбільш місткий ринок – великих корпоративних замовників, то Україна для них перебуває у суперризиковій зоні, і вони скасовують потенційні контракти, які надходять з України. Тобто якщо показуєш, що локація розробників в Україні, вони просять показати інші локації у Європі", – пояснює він, додаючи, що інколи українських фахівців навіть відносять до тієї ж ризикової підсанкційної категорії, що і росіян та білорусів.
Найкраще наразі українським сервісним компаніям вдається працювати із закордонним малим та середнім бізнесом, а також стартапами, бо їх легше переконати у тому, що ефективність роботи українських айтівців практично не постраждала від війни. А от для великих компаній Україна – суцільна ризикова зона, співпрацювати із якою забороняють внутрішні безпекові протоколи таких компаній.
"Якщо казати про малих та середніх клієнтів, то до них можна донести те, що в Україні є безпечні зони, і кожна компанія робить це по-своєму. Вони позначають області, де не йдуть активні бойові дії, і кажуть: це безпечні зони. Зараз іде створення кластеру ІТ у закарпатській області саме для цього. Це вже є ініціативи бізнесів, які розуміють, що треба якось комунікувати з клієнтами", – каже Владислав Савченко і додає, що було б бажано, аби такий самий сигнал надійшов і від держави.
Водночас він визнає, що пріоритетом для уряду нині є захист України від російського війська і отримання допомоги партнерів, тож розмови про те, що в Україні є якісь "безпечні зони" не на часі.
Щоб переконати закордонних клієнтів, які бояться, що українських айтівців заберуть до армії, або що в Україні зникне інтернет, а вони втратять свої гроші, у тому, що їхні замовлення будуть виконані, асоціація створила спеціальну платформу, де виступає гарантом виконання замовлення. Розглядаються також і варіанти страхування ризиків або державно-приватного партнерства, аби убезпечити стале надходження нових замовлень.
"Бо ти продаєш їм безпечні зони, а вони питають: а якщо буде ескалація, а якщо туди прилетять ракети? Небезпека в тому, що цей сніжний ком проблем може вилитися у мільярди. Індустрія дуже довго зростала, а втратити її можна за рік, і від цього сумно",- пояснює Владислав Савченко.
Водночас він визнає, що в ІТ галузі є й компанії, яких війна взагалі не торкнулася, "але це продуктові компанії, які працювали на зовнішніх ринках", зауважує він, і прогнозує:
"Після війни, думаю, все буде дуже добре з українським брендом, але саме зараз є питання. І треба ще дожити до після війни".
(за опитуванням "Європейської асоціації програмної інженерії" EASE)
Василь Іванов, засновник KeepSolid
За час війни ми не втратили жодного співробітника, понад це, відкрили близько 10 вакансій. Працюють усі, більшість залишилися в Україні. Працюють навіть ті, в кого в місті йшли бойові дії. Природно, з перервою на бомбосховища.
Прибутки не втратили, наші користувачі розташовані по всьому світу. Запустили акцію, за якою 30% прибутку від найдорожчих тарифів перераховуємо на користь армії. Два місяці приростаємо приблизно на 8%.
Максим Прохоров, власник та засновник PM Partners
Було 140 співробітників, залишилося 58. Обіг впав у 2,5 раза. Фонд заробітної плати був 1,8 млн грн, зараз став 800 тис. грн. Було 20% виручки з-за кордону, зараз 90%.
Прогнози робимо лише на 2 місяці, намагаємося зберегти команду, поки живемо у збитках, намагаємося не наростити їх за ці два місяці.
Перші тижні війни всі закордонні клієнти хотіли релокейт всіх команд, але я довго розповідав, що це не можливо. Ми додатково підтвердили місце перебування кожного співробітника, і що вони в безпеці. Також в нас встановлені старлінки, які в десятки разів дають кращий інтернет, ніж в ЄС чи США.
Не зважаючи на те що ми перемістили команди, ефективність впала на 30-40% через багато факторів: волонтерство, айті-війська, загибель рідних тощо.
Микита Попов, CEO та засновник PM Group
2020-2021 були в нас роками постійного зростання. Як компанія ми зростали на 5-10% щомісяця, відповідно зростали і обсяги податків.
2022 рік (січень, лютий) ми розпочали так само активно, набрали ще 10-12 людей.
Війна. За перші 2-4 дні втрачаємо 3 співробітників (домовилися, що вони візьмуть паузу, але у підсумку вони так і не повернулися з паузи).
4-6 день (перший робочий тиждень) – замороження чи зупинка платежів у 70% клієнтів, ще 30% сказали, що продовжать працювати з нами і оплачувати послуги.
Кінець березня-початок квітня – рівно місяць, як сума надходжень на наші рахунки дорівнює нулю.
Прибутків за час війни в нас не було від слова зовсім.
Що буде далі? Ринок сильно змінився, і працювати із українською ІТ-компанією 20-30% не хочуть відкрито, і ще 30-40% хочуть, "але давайте через 2-3 місяці або коли буде все спокійно". Решта не проти працювати.
Світові компанії побачили таку "просадку" ринку і прийшли забирати його собі. Рекрутерів з цепу спустили і вони зараз хантять все і всіма доступними способами.
Ринок і надалі падає, і я з першого дня говорю, що найважчими будуть перші три місяці і треба протриматися рівно цей час. Так що чекайте новин під кінець квітня і в травні.
Мій особистий прогноз на компанію – все буде добре, ми обов'язково виберемося і продовжимо зростати.
Поліна Полякова, CMO AllSTARSIT
Війна не вплинула на кількість працівників у компанії. Українська команда продовжує працювати в умовах воєнного часу, дехто скористався можливістю релокації до Варшави в наш головний офіс. З початку військових дій на території України 4 працівники пішли на фронт. В березні компанію залишило два працівники, які планували своє звільнитися завчасно ще до війни.
Жоден клієнт не припинив співпрацю з AllSTARSIT за час війни. Більше того, кількість клієнтів зросла – зараз ми маємо 40 крутих проєктів. У зв'язку із війною компанія перенесла свій головний офіс з Києва до Варшави.
Ми розуміємо, що після зняття обмежень на перетин кордонів для чоловіків, частина людей виїде за кордон, а хтось навпаки навернеться до сім'ї в Україні і буде відновлювати державу. Це все доволі складно прогнозувати, ми прораховуємо різні варіанти, щоб наші співробітники могли комфортно жити і працювати в Україні (Київ, Львів, ремоут), а також могли за бажанням поїхати на воркейшн або релокейт в інші країни Європи, Ізраїль, Емірати, після нашої перемоги.
Владислав Подоляко, засновник та СЕО Belkins
Від нас не пішов жоден клієнт. Нам вдалося зберегти кожного, за винятком російських, з якими попрощалися зі зрозумілих причин. Завдяки тому, що ми не втратили своєї операційної ефективності, ми змогли зберегти тренд росту. Ми не тільки не впали у цифрах, а й дещо виросли завдяки оптимізації витрат і потоку нових клієнтів.
Наші клієнти впевнені, що навіть у такій ситуації, команда Belkins знайте спосіб безперебійно продовжити роботу над проєктами. Ми це довели ще у перший день війни. Вже до кінця першого тижня війни ми вийшли на 95% своєї ефективності, не залишивши клієнтам жодних сумнівів.
Безумовно, мала місце коротка вимушена пауза, коли ми евакуювали команду на Захід України, але навіть тоді наша команда продовжувала жонглювати десятками своїх задач, працюючи у різних умовах. Частина команди пішла захищати країну на передову, хтось потребував більше часу на евакуацію з критичних районів, але хлопці та дівчата без зайвих питань брали на себе роботу своїх колег, навіть кросфункціонально. Завдяки такій згуртованості, ризики втратити клієнтів звелися до нуля.
ІТ-індустрія — одна з небагатьох галузей, яка вже є надійною основою тилу, а після війни може стати одним із локомотивів відновлення української економіки, вважають у ІТ Ukraine.
За десятиріччя до війни українські айтівці звикли працювати на дуже конкурентному ринку, каже Костянтин Васюк:
"Коли ти перебуваєш на ринку, де всі досить так сильно штовхаються весь час, то ти загартовуєшся. От ми і загартувалися".
"Україна в останні 5 років стала справжнім ІТ-хабом, де можна робити складні проєкти", – пояснює Владислав Савченко.
Коли все народжувалося, ми конкурували з Індією, каже він. Але оскільки "в людському потенціалі" з десятками мільйонів індійців українцям конкурувати неможливо, то поступово українці стали брати складністю проєктів та завдань, які можна вирішувати.
"В нас є історично сильна інженерна школа, сильна математична школа, тому всі хочуть найняти українських айтівців, всі знають їхню якість", – зауважує він.
Це є і перевагою, і небезпекою, адже, наприклад, якщо подивитися на оголошення на європейських сайтах, де пропонують роботу українцям під час війни, то левова частка припадає на вакансії, пов'язані із галуззю ІТ.
Через заборону на виїзд за кордон для чоловіків призовного віку – а саме такими є переважна більшість працівників українських ІТ-компаній – поки що відчутного "відтоку мізків" не спостерігається. Але що буде, коли заборони скасують і кордони відкриються?
Побоювання, що тоді українські айтівці можуть поїхати за кордон мають під собою підстави, каже Владислав Савченко. Але зауважує: нині доходи програмістів в Україні є вищими, ніж в Іспанії та приблизно рівними до Польщі, а от рівень оподаткування – дуже різниться.
Якщо в Україні це 5% при реєстрації як ФОП та 7% для резидентів Дія Сіті, то у Польщі треба платити понад 20% податку на доходи. І з цим вже стикнулися деякі компанії, які перебазували своїх працівників до Польщі, бо за пів року перебування в країні мають перейти на сплату податків за місцевими законами.
"З нами можуть легко конкурувати Америка – США, Канада, та Британія. Німці також конкурентоздатні по зарплатні, але вони напевне не будуть ставати у чергу, аби винайняти українців, тому що взяти працівника у штат – це потім дуже важко його звільняти, і таке інше. Тому витримати цей удар українське ІТ зможе", – вважає голова "Європейської асоціації програмної інженерії" EASE.
"Поки що наші опитування не свідчать про намагання всіх встати і поїхати", – твердить і виконавчий директор ІТ Ukraine Костянтин Васюк.
Він нагадує, що за роки ковідної пандемії, практично усі в ІТ-бізнесі переорієнтувалися на віддалену роботу.
Тому, за його словами, "сьогодні мова йде не стільки про фізичний переїзд в країну, як про намагання отримати якісь кращі безпекові, соціальні, інфраструктурні можливості, ніж людина має тут". А сьогодні ці умови "в Україні для багатьох людей об'єктивно погіршилися через війну".
"Я вважаю, що це є нормальне право людини подивитися на можливості для родини, для дітей, для свого кар'єрного росту", – каже Костянтин Васюк, і пояснює логіку дій більшості айтівців:
"Коли він умовно створить цю exel-табличку створить, то буде багато критеріїв. Наприклад, безпека є, але немає достатньої інфраструктури, то буде один варіант, – перелічує він різні можливості. – Для айтівців, які зараз працюють на західній Україні, інфраструктура цілком ок, ну, хіба що військкомат трохи турбує. Якщо війна закінчиться, а безпеки не буде, або буде загроза повторного конфлікту, або будуть якісь репресії чи дивні законопроєкти про 10 років тюрми за те, що не повернувся. Звісно, все це будуть негативні сигнали для того, щоб у цій табличці вибрати іншу локацію".
Тому нині, за словами Костянтина Васюка, важко прогнозувати, чи буде відтік мізків чи ні. Це залежатиме від того, наскільки довго триватиме війна, яким буде повоєнне відновлення України і ситуація в європейських країнах.
Якщо все порахувати, каже голова ІТ Асоціації, Україна є "однією з найкращих локацій, де можна працювати, реалізуватися. Але війна внесла свої корективи".
Війна, яку розпочала росія проти України, не оминула жодну галузь. Український ІТ-сектор, яким би потужним він не був, також постраждав: закриття проєктів, скасування замовлень або їхня відсутність, втрата клієнтів і фінансування. Проте ті, хто все ще тримається на плаву, щосили намагаються продовжувати працювати, шукати іноземних клієнтів і допомагають економіці Україні зростати. Владислав Савченко, президент Європейської асоціації програмної інженерії EASE розповів Mind, з якими труднощами зараз зіткнулися IT-компанії, як компаніям вижити у воєнний час, що допоможе зберегти команду та як відновити робочі процеси.
Зараз IT-індустрія, як й інші сфери, отримала збитки. Постраждали переважно сектори, які працювали лише на території України – надавали послуги українським компаніям або чиї продукти були направлені на український ринок. Особливо війна зачепила малий та середній бізнес.
Аутсорсинг, аутстафінг та продукти, які були на глобальному ринку, постраждали менше. У останніх виникають питання лише з новими замовленнями. Зараз є вказівки європейським та американським компаніям не підписувати нових контрактів із представниками українського IT-сектору, не брати розробників з України на роботу. І ми отримуємо багато мейлів від іноземних партнерів щодо побоювання давати Україні нові контракти, оскільки тут зона високого ризику.
З погляду бізнесу я їх розумію, але як українець хотів би бачити більше лояльності. Представники цих компаній побоюються, що їхні проєкти опиняться під загрозою і не будуть завершені.
Контракти, які в роботі, продовжуються, але нові не підписуються. Якщо така тенденція продовжиться, то індустрія дуже постраждає. І про це важливо зараз говорити.
Загалом українське IT виявилося дуже стресостійким. Якщо ви до цього працювали із західним ринком, у вас гарна репутація і ви вміло спілкуєтеся з партнерами та пояснюєте, що війна ніяк не впливає на вашу ефективність у роботі, тоді у вас проблем немає. Якщо це дійсно так.
Іноземні партнери бояться нестабільної геополітичної ситуації. На їхню думку, вона масштабно впливає на ефективність роботи, але, на щастя, це зовсім не так. Українські компанії намагаються максимально убезпечити своїх співробітників, організувати релокейт, надати можливість бути зі стабільним зв'язком.
За такого розкладу навіть війна, яка впливає без перебільшення на всі сфери, не заважає ІТ-компаніям продовжувати якісно надавати свої послуги. Головне, як я вже казав, постійна комунікація із закордонними клієнтами.
Українське IT достатньо залежне від світового ринку. А на останньому попит на IT-фахівців не зменшується, а тільки збільшується. 500 000 – 800 000 вакансій, які не закриваються в Сполучених Штатах Америки, розподіляються світом, велика частина з яких йде в Україну.
Після війни, звичайно, ми досить швидко зможемо відновитися. Але зараз стоїть питання, чи залишиться саме українське IT? Зараз ми отримуємо багато запитів на запрошення українських фахівців. Іноземні компанії активно починають забирати кадри в українських компаній. Може статися так, що за пів року 80% ринку становитимуть міжнародні компанії і лише 20% – українські.
Кількість вакансій скоротилася, а охочих їх зайняти зросла в рази. Але є технології, які навіть зросли в цінах, оскільки відповідних спеціалістів дуже мало. Війна змінила ІТ-ринок і зараз є кейси, коли деякі компанії мають цілі команди, які залишилися без проєктів. А така історія є вбивчою, адже компанії не можуть оплачувати такі бенчі. Замовлення скоротилися, проєкти або на паузі, або закрилися.
Водночас Україна зараз на перших шпальтах у всіх ЗМІ. Про нашу країну зараз дізнаються з різних сторін, не лише військової. Говорять і пишуть про підприємства, які так чи інакше працюють під час війни.
Багато хто дивується якою стійкою є Україна і пропонують нам свою допомогу. Ба більше, нам намагаються допомогти навіть у момент переговорного процесу з іноземними замовниками. Відповідаючи на запитання, чим нам допомогти, ми пропонуємо взяти наші команди працювати.
Крім очевидних проблем, як-от відсутність нових замовлень і втрата старих, є і плюси – усе більше і більше запитів на цілі команди, інколи до 15 осіб. Адже багато хто зараз відмовляється від субпідрядів у білорусі та ф і шукає заміни в Україні. Саме це трохи стабілізує ситуацію на українському ІТ-ринку.
Для тих, хто втратив роботу чи навпаки, готовий запропонувати її українським спеціалістам, Європейська асоціація програмної інженерії запустила платформу для пошуку EASE Work.
EASE має багато міжнародних партнерів, а в Україні є вільний ІТ-ресурс, який потребує не донатів, а стабільної роботи. Саме це головний меседж нашої платформи. Ми ретельно перевіряємо кожне резюме, яке потрапляє на наш сервіс, і тому ручаємося за спеціалістів і якість їхньої роботи. Загалом для тих, хто справді хоче працювати та приносити своєю роботою користь – двері для пошуків завжди відчинені.
Сильний ІТ-сектор в Україні зараз фактично стоїть на роздоріжжі: українські замовники згортають проєкти, бо не мають чим платити, а закордонні – бояться наймати українські команди через нестабільну геополітичну ситуацію.
Якщо в ситуації з українським ринком ми нічого не можемо зробити, ми розуміємо, до яких економічних втрат призведе війна, то із західними замовниками треба комунікувати.
Наша асоціація зараз складається з 50 міжнародних IT-компаній, більшість яких є вихідцями з України. Через нестачу фінансування кілька компаній-резидентів закрилися. Ми в EASE активно шукали формати роботи, які були б актуальні зараз: пошук житла, допомога з релокейтом по Україні та за кордон, фінансові операції та обмін валют, психологічна допомога командам, обмін ресурсами та вільними кадрами всередині спільноти, залучення нових клієнтів. Ми постійно спілкувалися з нашими партнерами, і вони підтримали наші прагнення, не злякалися, а навпаки, стали на український бік. І зараз ми продовжуємо працювати далі.
Зараз найкращий час для зміни сфери діяльності та професії. Роботи не так багато, як виявилося, навіть у Європі. Якщо казати про IT-професії, то тут попит великий. Зараз спеціалісти, у яких ще не так багато практичного досвіду роботи, мають шанс отримати гарну роботу незалежно від локації – Україна, Польща, Португалія чи інша країна.
Тому зараз можна навчатися, сьогодні велика кількість курсів українського походження, частина з них із безкоштовним доступом.
Також велика кількість ініціатив від компаній, які підтримують бажання до навчання новим професіям. IT – це не лише програмування, це й проджект-менеджмент, і тестування, і дизайн. Навіть перегляд відео на YouTube дозволяють зрозуміти, що вам подобається та в якому напрямі поглибити свої знання, щоб отримати нову професію.
Зустрічайте перший в Україні сервіс нових авто за підпискою. Пiдписка вiд Drivovo – це новий спосіб користування авто замість володіння. Залишаємо всі плюси від володіння, прибираємо мінуси та додаємо WOW сервіс:
У пiдписку входять всі витрати крім палива:
У клієнтів Drivovo є тільки три зобов'язання:
Чого немає в Drivovo?
Drive IT easy!
@drivovoofficial
UNIT.City та Ukrainian Startup Fund оголошують відкритий конкурс стартапів на участь у конкурсі та нагоду представити себе та українську стартап-екосистему на одному з найбільших технологічних заходів у Європі – Viva Technology в Парижі.
Більше 500 спікерів, понад 25 000 учасників та понад 500 інноваційних проектів із 149 країн. Серед спікерів – генеральний директор Wikipedia Джиммі Уельс, генеральний директор Qualcomm Кріштіану Амон, генеральний директор BlaBlaCar Фредерік Маццелла, генеральний директор Louis Vuitton Moët Hennessy Бернар Арно та інші відомі особи та бренди.
Щоб дізнатися більше про саму подію, відвідайте сторінку.
Переможці конкурсу зможуть безкоштовно взяти участь у Viva Technology в Парижі 15-18 червня 2022 року.
ЗАПУСК МАЄ ВІДПОВІДАТИ НАСТУПНИМ ВИМОГАМ:
►Стартап має позиціонувати себе як український (на сайті та всіх загальнодоступних ресурсах, таких як Crunchbase, має бути зазначено про це;
► Стартап повинен заявити, що він готовий продовжити роботу над стартапом після закінчення періоду воєнного стану або якщо команда вже активно над цим працює;
► Запуск повинен мати MVP або принаймні робочий прототип.
► Стартап повинен мати англомовного лідера (або англомовного представника).
ЩО ОТРИМАЄ СТАРТАП ВІД УЧАСТІ У КОНКУРСІ?
• Безкоштовний стенд та квитки на захід;
• Рекламна кампанія для просування переможців конкурсу, які беруть участь у виставці Viva Technology;
• Підтримка з боку партнерів і просування стартапу;
Ви також можете підтримати українську екосистему стартапів та українські стартапи тут: saveuastartups.com.ua
Для отримання додаткової інформації надсилайте свої запитання на [email protected].
Подайте заявку зараз і отримайте можливість поїхати до Парижа і представити свій продукт на міжнародній арені.
Мова програми, презентації – англійська.
Для участі в конкурсі необхідно подати заявку до 22 квітня 2022 року.
На IT-ринку все більше чути про те, що іноземні клієнти відмовляються працювати з українськими компаніями. Це поодинокі випадки чи масові, які ризики клієнти вбачають для себе та які вимоги висувають до українських IT фахівців — редакція DOU спробувала розібратися.
Ми поспілкувалися з понад 20 IT-компаніями, зібрали кейси 150 айтівців, що стикалися з відмовами замовників, подивилися на дані IT-асоціацій та розпитали юристів.
Точних даних щодо того, скільки контактів компаніям вдалося зберегти, а скільки втрачено, неможливо знайти. Статистика, що є, досить різна.
Згідно з опитуванням Асоціації IT Ukraine, нині від 50 % до 80 % спеціалістів залучені до виконання проєктів клієнтів. 77 % компаній більшою мірою зберегли майже всіх клієнтів та обсяги своїх контрактів.
Львівський ІТ Кластер наводить такі дані: «Лише 27,7% компаній отримали повідомлення від клієнтів про призупинення чи перенесення проєктів у зв’язку з ситуацією в Україні. Утім відсоток розірваних контрактів сягає всього 15,4%».
Владислав Савченко, президент Європейської асоціації програмної інженерії (у складі якої 50 компаній — ред.) розповідає, що у компаній-членів асоціації нині від 5 до 10% клієнтів пішли: «Деякі просто почали шукати альтернативу і сказали, що через місяць все. Це до 10%. Деякі навіть вирішили, що можна не платити. Це теж цікава історія. Вони кажуть: у вас там війна, ви погано працюєте, ми не будемо платити. Це здебільшого малі контракти, але вони використовують ситуацію, шукають інші ринки, де можна брати фахівців, видушують дисконт».
Якщо поглянути на статистику Djinni, змінилася географія найму: до війни близько 65% вакансій для технічних спеціалістів мали помітку «кандидати лише з України», зараз лише близько 30% вакансій мають таку відмітку.
«Цю зміну лише незначною мірою можна пояснити збільшенням кількості іноземних компаній на Djinni. В січні 2022-го близько 2% нових технічних вакансій публікувались іноземними компаніями, у квітні 2022-го цей показник зріс до 4%», — коментують Djinni.
Тим часом кількість нових реєстрацій кандидатів на порталі повернулась на довоєнний рівень. Але, на жаль, цього не скажеш про кількість вакансій: щотижня публікується у півтора рази менше вакансій, ніж два місяці тому.
Лідери ринку серед компаній (деякі з них коментували ситуацію анонімно, деякі відмовилися зовсім) здебільшого повідомляють, що не втрачають клієнтів або ж втрачають незначну їх частку. Компанії з менш ніж тисячею співробітників також не повідомляють масово про втрату клієнтів — принаймні в офіційних коментарях.
До того ж багато опитаних нами компаній зазначають: більшість клієнтів усіляко намагаються підтримувати не лише своїх партнерів, а й Україну в цілому. Хтось надає співробітникам та їх сім’ям житло, хтось допомагає фінансово. Хтось перераховує кошти для благодійних українських фондів — чи на користь гуманітарної допомоги, чи на користь армії. Більшість компаній висловили вдячність своїм партнерам за підтримку, а також співробітникам — за ефективну роботу в умовах «турбулентності». Згідно з аналітикою DOU, нині 84% українських IT-фахівців працюють фултайм. Далі — кейси окремих компаній.
ЕРАМ повідомила нам, що більшість клієнтів компанії продовжують співпрацю, деякі навіть нарощують присутність. Запуск нових проєктів як зі старими, так і з новими клієнтами не зупинявся.
У DataArt кажуть, що клієнтів, які запровадили якісь зупинки чи обмеження, — менш ніж 10%, а таких, що цілком відмовилися від співпраці — одиниці.
В Intellias повідомляють, що практично всі клієнти продовжують співпрацю з компанією. «Лише один клієнт, представник українського ентерпрайз-сегменту, вирішив припинити нашу співпрацю у зв’язку з війною. В березні ми отримали кілька нових клієнтів, два з яких готові наймати українських інженерів на свої проєкти. Ми відчуваємо підтримку замовників наших сервісів, але вони вже обережніше ставляться до процесу розробки в Україні», — пишуть у компанії.
Одна з найбільших українських IT-компаній також повідомила анонімно, що практично всі клієнти залишилися з ними, хоча є випадки відтермінування запуску нових проєктів. «Компанія працює беззбитково. Звичайно, передвоєнні плани росту не виконуються», — повідомили нам. В Astound Commerce повідомили, що жоден клієнт від них не пішов.
Компанія з топ-10 рейтингу DOU зазначає, що кілька їхніх клієнтів призупинила наймання в Україні, але це менше відсотка від їх портфоліо.
Sigma Software пишуть, що їхні клієнти залишаються з компанією: «Відбувся перерозподіл вакансій, наразі ми багато дивимось спеціалістів в Європі — як українців, які туди переїхали, так і локальних експертів. Це дещо уповільнило наші можливості для зростання, адже в Україні об’єктивно більше можливостей знайти крутих програмістів та інженерів. Популяризуємо найм українських айтівців, в тому числі залучаємо до цих активностей партнерів».
У GlobalLogic пишуть, що всі без винятку клієнти хочуть продовжувати роботу з ними та одностайно підтримують Україну. «Ми постійно повторюємо світові: продовження співпраці з українськими ІТ-фахівцями буде найбільшою та найважливішою підтримкою для всіх нас. Наразі наші інженери залучені в роботу над проєктами на 92%, і цей рівень постійно зростає. Досвід віддаленої співпраці, набутий під час пандемії, став у пригоді та дозволяє інженерам бути ефективними навіть у часи війни», — пише компанія.
ZONE3000 повідомляє, що їхні стратегічні партнери продовжують співпрацю з ними.
Щодо компаній з менш ніж тисячею співробітників, то AllSTARSIT (близько 700 спеціалістів) каже, що не втратила жодного клієнта з 24 лютого, натомість їх навіть побільшало. Також компанія перенесла головний офіс з Києва до Варшави.
Belkins (близько 170 спеціалістів) вказує, що компанія не втратила жодного клієнта крім російських, з якими попрощалися зі зрозумілих причин і змогли зберегти тренд росту.
Маленька вебстудія з Одеси анонімно написала, що втратила постійних замовників, із якими працювала понад п’ять років: з Китаю, Чорногорії, Молдови та Румунії та кількох замовників власне з України. «У всіх один аргумент — у вас війна і ми знайшли собі інших виконавців. Хтось просто зник і не виходить на зв’язок. Хтось пропонує продовжити співпрацю у випадку припинення війни. Китайський замовник сказав, що має сумніви щодо наших можливостей у такий час. Наразі ми шукаємо варіанти», — написали нам.
PM Digital Transformation (категорія на DOU — 21–80): 100% наших контрактів на паузі або заморожені. Ми на зв’язку, але грошей ці співпраці нині не приносять.
Цікавий приклад самостійної відмови від клієнта навела компанія Vakoms (категорія на DOU — 81–200). Як кажуть, їхні клієнти не припинили співпрацю з компанією, ба більше, навіть розширили свої проєкти та пропонували допомогу. Втім є зворотний кейс.
«Ми з власної ініціативи припинили співпрацю з одним із найдавніших клієнтів — успішним стартапом зі США, який запустив проєкт ще у 2013 році. За цей час між засновниками обох компаній вибудувались тісні бізнесові та особисті зв’язки. З початком активних воєнних дій, як з’ясувалось, менеджмент стартапу вирішив не виводити свій продукт із російського ринку та скористатись ситуацією і найняти дешевих російських програмістів. Засновники компанії Vakoms звернулися із закликом припинити будь-яку співпрацю з країною-агресором протягом двох тижнів. Ми також попередили, що в іншому випадку нам доведеться припинити роботу над їхнім проєктом. Оскільки клієнт не змінив свого рішення, ми розірвали будь-які відносини», повідомляють у компанії.
Ми також опитували компанії, чи вимагають їх клієнти певних пільг для продовження співпраці — такої тенденції немає. Випадки з пільгами — поодинокі, і більшості вдається домовлятися зі своїми клієнтами без їх застосування. Хоча нам повідомляли, що кілька невеликих замовників таки намагалися вибивати значні знижки.
Переважно компанії не означили, які саме проєкти постраждали першочергово — кажуть, що тенденцій щодо відмов замовників з тих чи інших країн чи за певними категоріями проєктів не помітили, адже і відмов небагато. Та деяку конкретику отримати все ж вдалося.
У DataArt зазначають, що є дуже зарегульовані індустрії та компанії, в яких для роботи з певною країною чи навіть містом потрібно отримувати схвалення локації. Через війну вони мали переглянути ризики для країни та локацій, оскільки багато колег переїхали та продовжують переїжджати. З цим пов’язані тимчасові від’єднання, затримки та інші складнощі.
Sigma Software кажуть, що мова передусім про дуже великі компанії-клієнти. З ними треба багато працювати для того, щоб їх утримати. «Великі бренди зазвичай на біржі, а отже, досить публічні й мають демонструвати своїм клієнтам та акціонерам, що вони роблять диверсифікацію та працюють з ризиками. У таких компаній є плани безперервності бізнесу, і вони автоматично увімкнулись, коли в Україні почались бойові дії. Такі проєкти перебувають у зоні ризику не тільки в нашій компанії, а напевно, і в багатьох інших», — пишуть у компанії.
З розповідей розробників ми постерігаємо, що клієнти хочуть переїзду українських айтівців за межі України. Якщо спеціаліст не може переїхати, трапляються звільнення, навіть якщо людина у безпеці, та заміни цілих колективів іноземними фахівцями. Перед багатьма питання поставили руба: ви або релокуєтеся за кордон, або вас звільняють.
«Після початку війни менеджмент наказав покинути країну, а коли я відмовилась, адже довелося б залишити сім’ю, мене звільнили (нетехнічна спеціалістка, аутсорсингова компанія на 400 працівників).
«Клієнт замінює персонал, який не може виїхати за кордон» (Java Developer, компанія з топ-5 у рейтингу DOU).
«Клієнт компанії, в якій я працював, відмовився працювати з розробниками з України через ризики з погляду безпеки» (Senior Golang Developer, аутсорс з понад 8000 спеціалістів).
Працював на американському проєкті, звільнили всіх, хто не покинув межі країни. Кажуть, що не можуть ризикувати через війну. Залишили тільки критичні позиції та тих, хто зараз не в Україні (System Engineer).
«Компанія звільнила всіх, хто не виїхав за кордон. Напевно, треба давати хабаря і їхати через кордон. Бо тут працювати не вийде» (Senior JavaScript Developer).
«Від команди, яку ми всі разом збирали два роки, одним рішенням за один день відмовились. Ті, хто встиг виїхати з України, продовжують працювати. Дуже велика зрада, бо всі продовжували працювати та підтримували продуктивність на рівні 80–90%» (Senior iOS Egineer).
У нас був проєкт з Саудівською Аравією, замовник сказав, що, по-перше, не може напряму в Україну платити через законодавство, а по-друге, не хоче з нами співпрацювати, поки ми в Україні. Мовляв, будь ласка, переїздіть за кордон і будемо далі працювати (DevOps).
«Клієнт скоротив усіх українських співробітників. Спочатку закрили доступ до ресурсів, а потім взагалі звільнили українських фахівців. Тепер треба шукати інший проєкт» (Junior C++ Developer).
На жаль, історій зі схожим сюжетом, включно зі звільненнями цілими командами, обрубуванням доступів до робочих облікових записів, відмови клієнтів від найму українців в Україні навіть на етапі оферу, судячи з нашого опитування — більше.
Тим часом з бажаними для клієнтів переїздами є щонайменше суто логістична проблема. Чоловіки призовного віку нині підлягають мобілізації та за кордон виїхати переважно не можуть. Згідно з аналітикою DOU, станом на 2020 рік частка жінок (які не підлягають мобілізації — ред.) становила 25% від загальної кількості фахівців. При цьому їхня частка саме серед технічних спеціальностей нижча. І згідно з новими даними нашої редакції, лише близько 14 % українських айтівців виїхали за кордон після 24 лютого.
Також кілька айтівців з топ-50 компаній DOU повідомили нам, що деякі клієнти умовно виділяють кілька зон безпеки українських фахівців і не наймають із зон, які вважають небезпечними.
Розробник з компанії Ciklum розповідає, що у зв’язку з війною в Україні певна кількість замовників почала мінімізувати ризики та змінила обсяги найму розробників з України.
«За неофіційною інформацією клієнти для себе визначили умовні три зони:
Зі свого досвіду перебування у „помаранчевій“ зоні можу стверджувати, що з проєктами по більшості спеціалізацій є проблеми. Наразі є проєкти, що наймають людей з України, але їх кількість мізерна, а процес найму досить затягнутий за часом. Близько 20-го березня я дізнався, що в компанії з’явилася нова неофіційна політика:
— усі, хто знаходиться на бенчі протягом квітня, отримують фіксовану зарплатню, а саме $1000 на місяць;
— у разі асайну на проект, компанія почне виплачувати повний рейт із дня виходу на проєкт;
— якщо співробітнику не знайдуть проєкт до кінця квітня, компанія пропонує безоплатну відпустку.
Ця інформація неповна і стосується лише частини проєктів, про яку мені розповіли колеги HR та подій, які я спостерігаю на власні очі.
Попри це я вдячний компанії за допомогу співробітникам під час війни (релокація в офіси інших країн з 14 лютого і до початку бойових дій, організація переїзду на захід країни співробітників і їх рідних, виплата per diem протягом місяця)».
Ще один розробник — Senior Front-end Developer, який зазначив, що працює в аутстаф-компанії з близько 1000 спеціалістів, підтвердив інформацію про кольорові зони та стикнувся з більш жорсткою політикою замовника:
«Клієнти поділили Україну на зелену та червону зони та сказали релокуватися. Ті ж, хто цього не зробить, будуть звільнені до кінця місяця… При цьому деякі області, в яких було тихо, до зеленої зони не увійшли — наприклад, Вінницька. Деякі колеги вирішили не міняти локацію і відписали, що у них все ок, вони почуваються в безпеці та можуть працювати повний робочий день, проте їх звільнили. Це була позиція замовника, а не компанії».
З обережністю, але тенденцію на вивіз українських айтівців за межі країни для продовження співпраці підтверджують і компанії. Та додають: серед ризиків клієнти також вбачають кібербезпеку.
У DataArt зазначають, що клієнтів турбують аспекти, пов’язані з кібербезпекою, ризиками втрати ключових людей (це і мобілізація та військові дії) та інфраструктурні ризики. «Це не нові аспекти, але, вочевидь, ризики, пов’язані з ними, значно зросли. Наше делівері працює і з покриттям ризиків, і з максимізацією доступності українських інженерів, ми пропонуємо тимчасові релокації та допомагаємо з виїздом до безпечніших регіонів України. Найскладніше домовлятися з новими клієнтами, які вважають за краще стафитися поза Україною для зменшення своїх ризиків. Деякі клієнти просять запровадити нові технічні заходи, наприклад, додаткові перевірки особистості, щоб упевнитись, що комп’ютером користується саме цей колега, VPN тощо», — пишуть у компанії.
В Intellias пишуть, що 98% їхніх технічних спеціалістів та спеціалісток повернулись до роботи над проєктами, тож більшість клієнтів готові продовжувати зростати з компанією як в Україні, так і на нових ринках. «Часто клієнти погоджуються на розширення команди в Україні, але за умови якщо частина команди буде розміщена поза межами нашої країни», — зазначають у компанії.
Одна з найбільших українських IT-компаній анонімно повідомила, що найбільше клієнтів турбує безпека людей та кібербезпека. Через це деякі клієнти просять перенести надання послуг за межі України.
Компанія Astound Commerce повідомила, що спочатку їм надходило кілька запитів щодо гарантій, але після того, як компанія довела, що може виконувати вимоги клієнтів, ці запити припинилися. «Ми працюємо за стандартом SOC2 і хостинг наших даних у Каліфорнії, США. Також ми встановили два термінали Starlink, щоб забезпечити стабільне підключення до інтернету. Цих зусиль було достатньо, щоб гарантувати безпеку нашим клієнтам», — пише компанія.
У Sigma Software нам підтверджують: є тенденція щодо вимог найму українських розробників тільки, якщо вони перебувають за кордоном. «Насправді це серйозна загроза для української ІТ-галузі. У замовників, звісно, є побоювання щодо безпеки людей, щодо мобілізації ІТ-фахівців. Нам вдалось утримати свій бізнес, але є багато невеликих компаній, що втратили клієнтів. Ми плануємо починати нові партнерства та допомагати таким компаніям у пошуку замовників», — кажуть у компанії.
Уточнюють, що у деяких клієнтів компанії є запит на додаткові гарантії безпеки — це релокація людей у безпечні місця, часто — за межі України. «Тому для забезпечення стабільності делівері та через вимоги деяких клієнтів ми наразі активніше розширюємо присутність в Європі та в інших країнах, відкриваємо нові офіси та шукаємо людей в команду. Але не у всіх клієнтів є такі запити, тож всіх фахівців вивозити не потрібно», — повідомляє компанія.
ZONE3000 пишуть, що ще до початку війни разом з партнерами розробляли стратегію на випадок втручання агресора. «Головним завданням було допомогти спеціалістам та їхнім рідним опинитися у безпечному місці ー це і переміщення до сховища, і виїзд до західних областей країни, і евакуація за кордон. Також план передбачав забезпечення та підтримку життєво важливих операційних процесів компанії та проєктів, включаючи партнерські. Не можемо сказати, що це були вимоги наших партнерів. Це був спільний стратегічний план допомоги нашим командам та збереження бізнесу. Наразі наші спеціалісти працюють як в Україні, так і за кордоном, і це узгоджено з нашими партнерами», — пише компанія.
GlobalLogic повідомляє, що внутрішня політика деяких їхніх клієнтів передбачає пункт про неможливість виконання проєктних задач на територіях, де ведуться бойові дії. «В таких випадках ми шукаємо та знаходимо можливості подальшої співпраці. Деякі з наших фахівців переїхали за кордон і продовжують працювати над цими проєктами, 2–3% наших фахівців ми переорієнтували на інші проєкти», — пише компанія.
Менші компанії здебільшого підтверджують цю тенденцію: клієнти прагнуть релокації фахівців за кордон, та подекуди з ними вдається домовитися, переконавши у безпеці залучених айтівців.
Є й ті, хто без вимог клієнтів перестраховується. Так, одна з продуктових IT-компаній пише: «У клієнтів вимог немає, проте ми як продуктова компанія не ризикуємо, тому ми наймаємо зараз українців у Польщі та жінок з України, які планують їхати до Польщі».
Компанії (хоча й не всі опитані) визнають, що побоювання щодо мобілізації айтівців у клієнтів є, втім по-різному характеризують серйозність цих острахів. Здебільшого ризик мобілізації не визначають як основну загрозу та нівелюють або зменшують комунікацією з клієнтами щодо стану справ у країні.
У ЕРАМ пишуть, що страхів щодо мобілізації їм ніхто (з клієнтів — ред.) не озвучував. У GlobalLogic також повідомляють, що з питанням від клієнтів щодо мобілізації не стикалися. «Можливо, така проблема стосується невеликих компаній, але у нас понад 7500 українських спеціалістів, і ми знаходимо можливості підтримувати продуктивність наших фахівців на рівні 92% від довоєнного часу. Наразі трохи більше як 100 людей компанії мобілізовані до лав ЗСУ, ми ними дуже пишаємось і, звісно, зберігаємо за ними місця на проєктах та фінансово підтримуємо. Разом з тим ми впевнені, що зараз кожен має робити те, що вміє найкраще», — пише компанія.
У DataArt зазначають, що ризики щодо мобілізації озвучуються. «Ми з ними працюємо, надаючи регулярну інформацію щодо ситуації в країні. Це точно не основний ризик і не основна причина для відмов», — вважають у компанії. Озвучення таких побоювань підтверджують і у Sigma Software.
Одна з найбільших українських IT-компаній анонімно коментує: «Мобілізація ІТ-спеціалістів — це більше наш ризик. Ми це не приховуємо перед клієнтами та пояснюємо, яких заходів готові вживати, щоб якісно виконувати проєкти».
Astound Commerce пише, що хоча спочатку клієнти були стурбовані можливою мобілізацією, страхи розвіялися, оскільки компанія продовжила виконувати зобов’язання щодо проєктів.
Тим часом в Intellias пишуть, що все більше клієнтів хочуть наймати спеціалістів та спеціалісток поза Україною не так через самі військові дії, як через ризик втрати ключових інженерів у зв’язку з їхньою мобілізацією. «В результаті страждають не окремі ІТ-проєкти, а вся індустрія, адже західним замовникам достатньо втратити кількох ключових інженерів зі своїх проєктів, щоб надовго закрити співпрацю з українськими постачальниками ІТ-рішень. Не з конкретною компанією, а з усім ринком. В результаті чого економіка може втратити $7 млрд надходжень від експорту IT-послуг.
Тому зараз ми докладаємо зусиль, щоб клієнти і надалі залишались в Україні, але потребуємо підтримки в цьому від держави. Для клієнтів важливо забезпечити безперервність бізнес-процесів. Для цього необхідно переглянути підхід до масової мобілізації працівників IT-компаній, щоб зберегти проєктні команди. Також часто нашим клієнтам необхідно, щоб інженери мали змогу тимчасово виїжджати за кордон для проведення зустрічей чи короткотермінової роботи над проєктами.
Крім того, залучення ІТ-спеціалістів до гарантування економічної, цифрової та інформаційної безпеки держави є впливовим інструментом у боротьбі з агресором. Адже ІТ-індустрія здатна ефективно працювати у віддаленому режимі роботи, що не завжди можливо для інших експортних галузей. ІТ-галузь може забезпечити додаткове фінансування потреб держави у воєнний час та швидку відбудову економіки після нашої перемоги».
Власник Shark Software розповідає: «Одного з наших розробників, єдиного підв’язаного до одного з наших клієнтів, мобілізували. Ми запропонували клієнту його замінити, але він відмовився та сказав, що, мабуть, займеться рекрутингом сам. Хлопцю ми зберігаємо виплати за ФОП-контрактом, трекаємо його у внутрішній проєкт — це наше рішення, поки ми ще можемо собі це дозволити. Потім ще один наш хлопець пішов на службу».
ІТ-фахівці також поділилися кількома власними історіями про відмови клієнтів або ж їхні побоювання, пов’язані із мобілізацією, втім їх небагато серед тих історій, які нам надіслали.
«На поточному проєкті одного ранку клієнт відрізав мені доступ без попередження. Через годину прийшов від них Farewell letter на резервну пошту. Нова співбесіда на інший проєкт, питання перше: яка ймовірність, що вас мобілізують? Питання друге: наскільки безпечно у вашому регіоні і чи можете ви перетнути кордон? Після співбесіди зі мною більше не зв’язувалися» (Developer в аутсорс-компанії з понад 10 000 спеціалістів).
«До війни компанія, в якій я працюю, планувала ще кілька наймів в Україні, тепер шукають іноземців, можливо, в перспективі замінять і мене на місцевого спеціаліста, адже якщо мене мобілізують, це буде загрожувати проєкту… В принципі на Закарпатті мене вже раз мало не мобілізували… Вважаю, що заборона виїзду для IT-спеціалістів та перспектива їх мобілізації принесе нашій індустрії величезних репутаційних та фінансових збитків» (Senior DevOps, аутстаф-компанія з близько 50 спеціалістами).
«Всі наші клієнти дуже підтримують і готові продовжувати працювати, але переживають, що якщо найняти спеціаліста, то можна його дуже скоро втратити через призов до армії. Це єдина проблема, яка зараз є. І вона стає особливо актуальною, якщо хочеш змінити роботу — позаяк всі нові найми натикаються на питання призову. Наймання коштує грошей і часу, а ввести в курс спеціаліста, щоб почалась ефективна робота — це потенційно невиправдані затрати, якщо через призов людину можна втратити в будь-який момент» (Senior Full Stack Node.js Engineer, аутсорсингова компанія з понад 200 спеціалістами).
Одразу кілька джерел повідомили нам, що під особливою загрозою не так чинні контракти з клієнтами, як майбутні.
Про цю тенденцію побіжно вище згадували у DataArt: «Найскладніше домовлятися з новими клієнтами, які вважають за краще стафитися поза Україною для зменшення своїх ризиків».
У PM Group кажуть, що ринок сильно змінився і працювати з українською ІТ-компанією 20–30% потенційних клієнтів відкрито не хочуть і ще 30–40% хочуть, але згодом: «Кажуть: давайте за 2–3 місяці почнемо або ж коли все буде спокійно».
Власник Shark Software (близько 60 співробітників) розповів нам, що від одного зі своїх втрачених клієнтів чув тезу про «наймання не з України». «Що мене напружує — за останній тиждень була дуже низька конверсія щодо відповідей на потенційні співпраці. Тебе питають: ви звідки? Кажеш, з України. І тобі кажуть: „А… так, знаємо… війна“. І йдуть в астрал. Відкрито не кажуть, що з України не наймають, але говорять про європейський ринок і стабільність», — каже він.
Про відплив замовників та їх проєктів для статті DOU про роботу IT-кластерів повідомив IT Cluster Donbass — за словами їхнього представника, попри поки що незначне просідання ринку, скоро ситуація може докорінно змінитися.
«Згідно з опитуванням, яке ми нещодавно провели серед компаній громадських спілок „ІТ-кластер Донеччини“, „Маріупольський ІТ-кластер“ та „Східноукраїнський технокластер“, майже 85% команд навіть в умовах воєнного стану працюють у нормальному бізнес-ритмі та сплачують податки у повному обсязі. Але вже за два місяці ситуація може повністю змінитися, а більшість проєктів буде втрачено назавжди внаслідок декількох чинників: фізичної втрати провідних спеціалістів, мобілізаційних заходів та неможливості заспокоїти замовників, що забирають частину проєктів з українських офісів через економічні та інфраструктурні ризики», — кажуть у кластері.
Владислав Савченко, президент Європейської асоціації програмної інженерії коментує:
«У межах нашої асоціації кожна друга компанія зараз має складнощі з укладанням нових контрактів чи продовженням старих. Ось, наприклад, у нас є ІТ-компанія. Вона надає гарантії, страхує ризики, але з нею не укладають контракти, бо часто вимагають не давати українських розробників, які зараз на території України. Мова про великих замовників. Є вказівка: контракти, які є, нехай існують. Але деякі вже добігають кінця, а можливості продовжувати ці контракти не дають. І ми не бачимо, що з цим можна робити, тому що німці-клієнти не хочуть продовжувати. Вони у нас прямо запитують про найм румунів, можливо, угорців, поляків, хорватів або українців, які на цій території.
Це може бути величезна проблема, ціна якої сотні мільйонів доларів, а може, навіть мільярди. З цього приводу я зв’язувався з Мінцифри, Михайлом Федорівим. Обіцяли зробити певне промо для ІТ. Бо зараз все промо, яке ллється, наганяє страху на європейців, щоб вони допомагали. Це зрозуміло. Але потрібно зробити ще промо для нашої індустрії. У нас тут люди в безпеці, можуть працювати і робити це насправді дуже ефективно».
Ми поцікавилися у Міністерства цифрової трансформації їхньою оцінкою ситуації:
«Наразі Мінцифри створює можливості для технологічних компаній продовжувати свій бізнес в Україні та підтримувати економіку під час війни. Наша мета — забезпечити стабільність роботи IT-компаній, зокрема завдяки спрощенню для них податкових умов. Наші резиденти Дія City вже можуть перейти на ПнВК та сплачувати 9% ПнВК замість 18% податку на прибуток. Також зараз у розробці освітній проєкт, що дозволить здобути IT-освіту тим, хто під час війни залишився без роботи. Загалом ми продовжуємо працювати над розвитком IT-індустрії України».
А що, власне, з усім цим робити? Один із наших співрозмовників, власник невеликої ІТ-компанії із Харкова, зазначив, що його клієнти питали щодо контрактів ФОПів під час війни у країні. Адже там є пункти про форс-мажорні обставини. Ми розпитали юристів, чи є ці пункти у контракті ризиками для компанії за нинішніх умов та що робити, щоб не втратити клієнтів, які побоюються через ці ризики.
Що таке форс-мажор? Сторони контракту звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань, якщо це було викликано обставинами, що від них не залежать і поза їхнім контролем. До таких обставин належать бойові дії, стихійні лиха, техногенні та інших аварії, страйки, локаути, акти державних органів або органів управління, епідемії, надзвичайні ситуації, пандемії.
Більшість IT-контрактів справді містять такі пункти. Якщо у контракті співробітника не згадується форс-мажор, то пошукайте положення про непереборну силу. Це те саме.
Форс-мажор застосовується, якщо є офіційний документ, що підтверджує наявність таких обставин. В Україні у зв’язку з російською агресією видані укази президента про введення воєнного стану та його продовження, закони про їх затвердження, лист Торгово-промислової палати України щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Таким чином, ФОП-розробник може призупинити надання послуг, зазначених у SOW або Service Requests. IT-компанія, своєю чергою, не здійснюватиме подальші платежі, але й не може накласти штраф за невиконання роботи.
Головна ідея в тому, що рішення про використання пункту ухвалює розробник. Тобто якщо він виїхав з небезпечних територій, може продовжувати роботу, то й не варто використовувати форс-мажор. А використанням є інформування замовника про те, що він тимчасово припиняє роботу. Якщо ж ФОП не повідомляє IT-компанію, то всі продовжують працювати.
Як запевнити замовника укласти договір зі співробітником (ФОП) з України? Ми пропонуємо максимально конкретизувати умови застосування форс-мажору. Додайте до контракту уточнення: виконавець звільняється від зобов’язань у випадку бойових дій на території його/її фактичного перебування. Окремо надайте визначення бойових дій. Це дії військ, авіації, флоту з метою знищення живої сили, бойової техніки та військових споруд противника, заволодіння територією, надання протидії наступу противника, відбиття його ударів й утримання захопленої території.
Наприклад, розробник зареєстрований у місті Харкові, але наразі проживає у Чернівцях. У місці його фактичного перебування немає бойових дій. Це означає, що IT-спеціаліст у жодному не може посилатися на форс-мажор. І тільки якщо у Чернівцях почнуться бойові дії, пункт про форс-мажор запрацює.
Не радимо зовсім прибирати пункт про форс-мажор з контракту. Так ви не будете захищені від штрафів на випадок, якщо виконувати обов’язки не зможете. Зокрема, через активні бойові дії, руйнування об’єктів соціальної інфраструктури, відсутність доступу до інтернету або окупацію. Тож додаємо більше гарантій для замовника, але не відмовляємося від своїх.
Якщо ми говоримо про контракти з великими закордонними замовниками, то вони майже завжди будуть містити імперативну можливість клієнта «вийти з гри», попередивши за Х днів, без будь-якої причини (просто таке бажання). І загалом це і є правовою підставою для припинення контракту. Усілякі розділи про форс-мажори вже нікому не будуть цікаві.
Що з цим робити? Пропонувати зміни до договору, перестороги, тригери, відкладальні обставини, якщо хочете. Формат: «Ок, боїтеся, що ми в один момент припинимо сапортити ваш проєкт — у нас є страховка у вигляді партнерів, які швидко зможуть підхопити», «так, у нас складна ситуація, але наша компанія може забезпечити таку швидкість реакції на запити, ми це можемо прописати в договорі та гарантувати ризиком не отримати майбутні платежі».
Тобто це питання переговорів та менеджменту відносин, а вже діло юристів потім їх прописати в додаткову угоду до договору. Хоча, як показує практика, залучення юристів до переговорного процесу для формування ключових тез для змін може бути значним плюсом. Разом переможемо.
Отож, нині не можна стверджувати, що відтік іноземних IT-клієнтів з України — масове явище. Але ці випадки точно не поодинокі. До того ж, навіть якщо компаніям вдалося поки що зберегти наявних замовників, у багатьох є проблеми із залученням нових клієнтів. А це ставить під питання подальший розвиток IT-індустрії.
З прогнозами на майбутнє компанії нині обережні — надто багато залежатиме від воєнної ситуації. Більшість переконана, що український ринок ІТ зростатиме, проте довгострокових прогнозів нині ніхто не робить.
Наші резиденти відкрили реєстрацію на Вinary Studio Academy 2022!
Навчання – це завжди про розвиток та можливості. Тож якщо ти відчуваєш себе в безпеці і маєш сили відкривати щось нове – записуйся на безкоштовний онлайн курс із JS, .Net, Mobile або QA! Будемо разом поповнювати ряди кібер-війська та піднімати українську економіку!
Що на тебе чекає?
Протягом червня-липня оволодієш сучасними фреймворками та інструментами, здобудеш всю необхідну теоретичну базу та закріпиш її домашніми завданнями.
У серпні разом із командою розробиш веб або мобільний додаток для свого портфоліо, який не соромно показати друзям чи майбутньому роботодавцю. А команда Вinary Studio Academy забезпечить максимально наближені до комерційної розробки умови. Roadmaps, daily meetings, code-reviews та SCRUM методологія стануть невід’ємною частиною навчального процесу!
У вересні кращі студенти отримають шанс приєднатися до Binary Studio.
Команда допоможе тобі прокачатись до рівня впевненого junior-розробника протягом літа 2022 та отримати роботу в ІТ. Давай разом вкладати у майбутнє України!
Реєструйся зараз, отримуй доступ до матеріалів для підготовки та готуйся до найбільш насиченого літа ever!
Слава Україні!
Стаття готувалася до повномасштабного військового вторгнення росії в Україну. Послуга компанії Phonet, про яку йтиметься в матеріалі, актуальна для компаній, які продовжують роботу або планують відновити її найближчим часом, та волонтерським організаціям, яким вона надається компанією безкоштовно.
Велика кількість компаній вже давно зв’язуються зі своїми клієнтами, партнерами та замовниками по телефону. А сьогодні, в умовах війни, не лише бізнесу необхідно залишатися на зв’язку. Логісти, волонтери, водії, лінії психологічної підтримки та громадські організації теж потребують якісно налагодженої мобільної системи обробки дзвінків.
Про переваги та недоліки IP-телефонії, її роботу та варіації вибору розповідає Григорій Осадчий, co-founder & CEO Phonet.
1) Яким компаніям потрібна IP-телефонія?
IP-телефонія потрібна тим компаніям, де відбувається спілкування по телефону з клієнтами, постачальниками або партнерами.
Наприклад, серед клієнтів Phonet представлені компанії різного масштабу та сфер бізнесу. Починаючи від підприємств з одним співробітником і до проєктів із сотнями операторів.
Сьогодні IP-телефонія – необхідність для кожної компанії, яка прагне мати ефективний та конкурентний відділ продажу.
Найбільш популярна IP-телефонія, звичайно, у e-commerce, наприклад телефонія для інтернет-магазинів. І навіть якщо продаж здійснюється повністю на сайті, то все одно доводиться зв’язуватися з клієнтом по телефону:
Також без телефонії неможливо досягти оперативної комунікації з постачальниками, підрядниками та співробітниками.
2) Чому IP-телефонія стала такою популярною? У чому її переваги?
Серед ключових переваг IP-телефонії можу виділити:
3) Як вибрати та організувати IP-телефонію в компанії?
Найпростіший спосіб – за рекомендацією. Якщо у вашого найближчого оточення немає досвіду успішної організації телефонії, варто розглянути найбільших гравців ринку, поспілкуватися з їхніми менеджерами і прийняти рішення на основі професійної консультації.
Обов’язково звертайте увагу на наступне:
Налаштування телефонії найкраще довірити професіоналам. Спроби самостійної установки часто виявляються більш затратними, ніж використання готових рішень.
4) Як дзвонити та приймати дзвінки в IP-телефонії?
Для того щоб дзвонити і приймати дзвінки в IP-телефонії можна використовувати:
5) Які недоліки у IP-телефонії?
Як правило, всі недоліки пов’язані на роботі інтернету, через який передаються дзвінки, і, відповідно, пов’язані із забезпеченням стабільності його роботи.
6) Які ж можливості IP-телефонії роблять її такою корисною для бізнесу?
Якщо упустити сам момент організації робочого місця через IP-телефонію за декілька хвилин в будь-якому місці, де є інтернет (в тому числі роботу з дому), то потрібна функція для бізнесу – це можливість запису дзвінків компанії, для роботи з покращення продажів та рівня сервісу.
Аудіозапис дзвінків
Вона зручна для контролю та розуміння реального спілкування менеджерів із клієнтами, а також дотримання скриптів.
При записі дзвінків завжди є можливість розібратися в спірних ситуаціях, коли незрозуміло, на чиєму боці правда. Аудіозапис дає можливість відновити інформацію, переслухати дзвінок менеджерові, що працює з клієнтом, або іншому співробітнику, який підхопив подальшу роботу з клієнтом. Крім цього, аудіозапис ефективний для навчання, коли можна повторно прослуховувати власні розмови, розбирати помилки або, навпаки, вдалі розмови з клієнтами.
Інтеграція телефонії із CRM-системою компанії
Інша популярна можливість – це інтеграція телефонії із CRM-системою компанії. При вхідному дзвінку можна відразу побачити в CRM основну інформацію про клієнта у картці клієнта. Автоматично створюються ліди, угоди, замовлення при дзвінках клієнтів так, щоб не було можливості забути про них, спрямовувати вхідний дзвінок безпосередньо на відповідального у картці клієнта менеджера, прослуховувати історію телефонних розмов з клієнтом, а також дзвонити по контакту з CRM, не набираючи цифри номеру.
Крім цього, у різних CRM передбачені додаткові можливості з інтеграції з телефонією, такі як передача інформації, з якої саме реклами перейшов клієнт, побудові «наскрізної аналітики» та інші можливості, що допомагають залучати більше клієнтів та працювати з ними, забезпечуючи більш високий рівень продажів компанії.
Статистика, аналітика та зручний пошук дзвінків
Віртуальна АТС надає можливість із будь-якого місця, де є інтернет, бачити журнал дзвінків компанії, активні прямо зараз дзвінки, пропущені дзвінки, на які не передзвонили. Крім того зручно знаходити та фільтрувати дзвінки в журналі за різними критеріями.
Ці функції значно підвищують ефективність роботи. Кожній компанії важливо бачити статистику та аналітику. IP-телефонія веде облік усіх дзвінків та відображає показники у вигляді зручних звітів, щоб мати можливість порівнювати та прогнозувати роботу співробітників та відділів.
Голосове меню IVR
Серед популярних можливостей слід зазначити голосове меню IVR (Interactive Voice Response, інтерактивна голосова відповідь):
Замовлення зворотного дзвінка на сайті
Можливість, яка реально впливає на продаж, лояльність клієнтів і конверсійність сайту – це моментальний дзвінок, що автоматично генерується телефонією, клієнту, який заздалегідь замовив дзвінок на сайті (CallCatcher).
Причини з яких клієнти віддають перевагу Замовленню зворотного дзвінка на сайті дзвінку на номер:
Все, що перелічене вище – далеко не повний перелік можливостей. Якщо ви ще не використовуєте IP-телефонію у своєму бізнесі або користуєтеся не усіма її функціями – обов’язково виправте це. Ваші вкладення в IP-телефонію вигідно окупляться, оскільки в більшості випадків вартість для компаній із 10 співробітників не перевищує вартості однієї чашки кави на день.
Гіг-контракти ― нова форма взаємовідносин юридичних осіб з IT-фахівцями. З їхніми особливостями доводиться розбиратися бізнесу, який стає резидентом Diia City. У сьогоднішніх складних умовах на це залишилося мало часу. Тому збільшився попит на послуги з обслуговування діяльності, що непов’язана з основною.
Цілі Support for IT ― звільнити компанії від усіх другорядних господарських операцій. Завдяки цьому бізнес одержує змогу концентруватися на створенні продукту, не витрачаючи час на вивчення особливостей законодавства, що підтверджує актуальність послуг агентства.
Марина Чикаловец, Head of outsourcing service for IT Smart Solutions: «Напрям Support for IT ми розвиваємо понад чотири роки. Попри воєнний час, ми й далі допомагаємо вести бізнес клієнтам. Щоби мати можливість обслуговувати резидентів Diia City, весь наш департамент пройшов індивідуальне навчання при Міністерстві цифрової трансформації. Ми розібралися в специфіці супроводу гіг-контракторів, виплатах зарплати, формуванні та веденні бізнесу в нових умовах. Тепер агентство готове супроводжувати та підтримувати всі компанії, які увійшли до Diia City, брати на себе зобов’язання щодо спеціалізованого ведення гіг-виконавців, нарахування зарплати, супровід ФОП, оформлення кадрової документації.
Хочемо нагадати, що компанія має досвід супроводу кадрів та розрахунку зп понад 12 років, а супровід фоп понад 5 років
Smart Solutions і далі працює, щоби ви могли спокійно займатися бізнесом. Відновимо економіку України разом!
Технологічний сектор України встановив багато нових рекордів у 2021 році. ІТ-індустрія зросла на 36 відсотків у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Серед 100 IAOP 2022 Global Outsourcing 100 дев’ять ІТ-компаній зі штаб-квартирою в Україні та багато інших з центрами доставки в країні.
Як зазначила в ефірі Euronews посол Tech Emerging Europe Advocates (TEEA) в Україні та генеральний директор Tech Ukraine Наталія Веремєєва: «Технічна спільнота, як активна частина суспільства, що складається з тисяч освічених людей із глобальним поглядом, є однією стовпів опору України».
Emerging Europe має на меті тримати досягнення та потенціал української технологічної екосистеми в центрі уваги міжнародних інвесторів, лідерів думок та впливових осіб, ЗМІ та покупців технічних послуг. Наші партнери хочуть показати, чому Україна є справжньою цифровою нацією, підтримуючи її технологічну екосистему, залишаючись на плаву.
Проект Support Digital Ukraine має 3 ключові цілі:
⁃ Зміцнити імідж України, як країни з великими технічними можливостями, що пропонує якісні послуги і стабільно виконує свої зобов’язання перед клієнтами навіть в умовах війни.
⁃ Відновити довіру міжнародних ІТ замовників, інвесторів та інфлюенсерів за допомогою комунікаційної програми.
⁃ Реалізувати програму зв’язків із ЗМІ для створення коаліції між технологічними медіа та ІТ-спільнотою, надаючи контент, який висвітлює стійкість технологічної індустрії в Україні.
Детальніше про ініціативу на сайті партнерів.
