Як працюють українські айтівці у війну і що буде після неї

Матеріал підготований BBC News Ukraine 

"Спочатку треба виграти війну, а потім вже будемо планувати", – каже Микита. Він досвідчений програміст, який працює на успішну американську ІТ-компанію. А ще він офіцер запасу. Після двох місяців на західній Україні Микита вирішив повернутися до рідного Харкова.

"Коли буде мобілізація третьої хвилі, мені має прийти повістка, тому я хотів би бути ближче туди, щоб не так далеко їхати", – пояснює він.

"Я живу із західного боку Харкова, в передмісті. На машині десь 10 хвилин до найближчої станції метро. Тому там чутно вибухи, чутно вібрації, але за всю війну туди десь пару разів прилітало. Інтернет, вода, світло, газ – все є. І перебоїв не було в нашому районі. Тому думаю, що буду працювати. Звісно, якщо не посиляться обстріли".

А поки що, каже Микита, "продовжуємо працювати, як і до війни".

До війни українська ІТ-індустрія була галуззю, яка розвивалася чи не найшвидше у всій економіці. За 2021 рік вона отримала майже 7 млрд доларів доходів від експорту послуг (проти 5 млрд доларів у 2020), що "заважило" на майже 3% ВВП та принесло 23 млрд грн прямих податків.

Під час війни, коли промисловість, особливо на територіях, де ідуть бойові дії, фактично стала, а аграрний сектор втратив доступ на зовнішні ринки через блокаду портів на Чорному морі, ІТ-сектор міг би стати порятунком для української економіки. Особливо, якщо враховувати його мобільність, здатність до дистанційної роботи і гнучкість.

До певної міри так воно і є, – нинішні показники ІТ-галузі є набагато кращими, ніж в інших галузях. Проте є й негативні сигнали, які, як каже дехто із представників цього бізнесу, можуть поставити під питання виживання багатьох компаній до того, як війна завершиться.

Як працюють українські айтівці під час війни?

"Виходимо на довоєнні рейки"

"У перші дні війни "були трохи паузи з релізами" через те, що більшості команди, яка перебувала в Києві, потрібно було переїхати на Захід України, у більш безпечне місце, – розповідає Микита.

Але зараз більшість людей у безпеці, тому ми виходимо на ті рейки, які були до цього, і працюємо далі".

Він каже, що чув від друзів, які працюють в інших компаніях, про те, що у перші тижні війни у них було падіння кількості замовлень та певна невизначеність з боку клієнтів. Але ці проблеми, каже він, є переважно у так званих "сервісних" компаніях. І навіть там, за його інформацією, ситуація із замовленнями починає виправлятися. Водночас він визнає, що стабільність роботи його компанії пояснюється тим, що вона виробляє власний програмний продукт, і сама ж його продає за межі України.

"Я працюю в американській "продуктовій" компанії. Більшість наших клієнтів перебувають в США або у Європі, – пояснює Микита. – Пропонували виїхати до Польщі, бо там також є наш офіс, але з усієї компанії лише пару людей скористалися цією опцією".

Ілля, співробітник іншої ІТ-команії, навпаки скористався пропозицією керівництва переїхати до Польщі ще у січні цього року. Нині він живе у Гданську – у новому будинку, в якому його компанія також ще у січні викупила для співробітників невеликі квартири-студіо.

"Ми самі та місцеві називають цей будинок "айтярнею", – розповідає Ілля. – Але зараз у ньому знайшли прихисток далекі від програмування люди, але близькі нам – наприклад, моя сестра-архітектор із Дніпра".

Про плани на майбутнє Ілля поки не готовий розповідати, але зауважує, що переїзд до Польщі, та ще й зі збереженням роботи, доходу та місця, де жити, має й свої проблеми, – як цілком очікувані, так і ті, що відкриваються "по ходу".

То скільки українських айтівців зберегли роботу, скільки виїхали з України, скільки клієнтів і доходів зберегли, наскільки ефективно працюють і платять податки?

Все працює, але…

За словами Костянтина Васюка, виконавчого директора Асоціації ІТ Ukraine, до якої входить 112 ІТ-компаній із загальною кількістю працівників у близько 77 тисяч, про якісь проблеми чи зміни у роботі наразі повідомили до 20%.

Але це не лише відмови у нових контрактах, це може бути і простий перегляд умов, зауважує він і наголошує, що нині ситуація є кращою, ніж на початку війни.

"Коли почалася війна, клієнти були налаштовані скептично і песимістично – вони теж були під впливом інформації, що 2-3 дні, і все скінчиться, і не на користь України. А тут, коли вони побачили, що "делівері" працює, що якість не знизилася, безпека не знизилася, вони спочатку були дуже здивовані. А потім, коли пройшов ще місяць, вони впевнилися, що все працює. Тому зараз ті, хто намагався кардинально переглядати свої бізнес-стосунки з Україною, не вдаються до різких кроків".

Ситуація не є "райдужною", але якщо вона "не буде змінюватися на гірше із доступністю кадрів, інфраструктура працюватиме, то ми можемо дуже серйозно зберегти обсяги, навіть неочікувано для декого", прогнозує Костянтин Васюк.

Поки що, за опитуваннями ІТ Ukraine, компаніям вдалося зберегти ефективність роботи на рівні 95-96% від довоєнного рівня.

При цьому "просідання" по податках, за припущеннями Костянтина Васюка, буде не більшим за 20-25% у галузі, – а це на порядок менше, ніж в інших – "реальних" – галузях української економіки.

"ІТ – це єдина галузь, яка продовжує працювати на експорт майже у тих же обсягах, як і до війни", – зауважує голова ІТ Ukraine і наголошує:

"Було 7 млрд доларів експорту. Тепер хай буде 4-5 млрд доларів. Але це 5 млрд в економіку, це не просто пожертви чи якісь плани Маршалла. Це родина отримує, скажімо, тисячу доларів доходу, які будуть витрачатися в Україні, які на картці, а не під подушкою, чи десь там виводитиметься. І Сергій Марченко (міністр фінансів – Ред.) знає, що ці 5 млрд відрізняються від 5 млрд із плану Маршалла".

При цьому частка ІТ-фахівців, яких перемістили за межі України, не перевищує 17%.

"Великі компанії приділяли цьому більшу увагу, тому що клієнти почали тиснути на них, коли у жовтні з'явилася інформація про можливе вторгнення. Клієнти вимагали, щоб компанії піднімали кризові плани, релокували ключових працівників, що компанії й пропонували співробітникам на добровільних засадах", – пояснює Костянтин Васюк, додаючи, що у більшості великих ІТ-компаній, які працюють в Україні, є й офіси у Європі.

Супер ризикова чи безпечна зона?

Більш песимістичні оцінки ситуації мають у "Європейській асоціації програмної інженерії" EASE, до якої входять 50 компаній. Президент асоціації Владислав Савченко звертає увагу на небезпечні тренди в галузі, що з'явилися від початку війни. Наприклад, різко скоротилася кількість вакансій.

"Якщо до війни кількість вакансій перебільшувала кількість шукачів роботи у 2-3 рази, то зараз, наприклад, на одному сервісі є 20 тисяч вакансій, а тих, хто розмістив своє резюме, близько 45 тисяч. Тобто насправді роботи стає менше, ніж вакансій, – каже він. – Це дуже погана тенденція, якщо казати про перспективу 3-6 місяців".

Загалом, за словами Владислава Савченка, поки що скоротити штат працівників довелося близько 12% компаній. При цьому йдеться переважно про невеликі компанії. Але "якщо цей відсоток дійде до 25%, то навіть великі компанії почнуть звільняти людей", зауважує він.

У найскрутнішому становищі опинилися сервісні компанії, які працювали виключно на українському ринку. Коли через російське вторгнення економіка "стала", такі компанії втратили багато замовлень і клієнтів.

"В них залишилося від 20 до 30% грошей, тобто клієнтів, які платять. Там взагалі дуже сумна ситуація, там ідуть масові скорочення і компанії навіть закриваються", – каже голова EASE.

Якщо казати про сервісні компанії, які працюють на закордонний ринок, то там є "тригери", які вже кажуть, що за три місяці в індустрії буде дуже погано, додає він.

Водночас перед сервісними компаніями, які обслуговували клієнтів за кордоном, і які зберегли наявні контракти, постала проблема відмов від майбутніх замовлень.

Поки що падіння доходів загалом по ІТ-індустрії не перевищує 15%, каже голова EASE.

Старі замовлення збереглися на 80-85%. Але з новими є велика проблема. І, якщо враховувати, що ІТ-галузь в Україні виросла саме на "сервісі" (70-75% ринку, за оцінками асоціації), а не на "продуктах", то "якщо така ситуація протриває рік, то від українського ІТ може не залишитися нічого", вважає Владислав Савченко.

"Якщо казати про найбільш місткий ринок – великих корпоративних замовників, то Україна для них перебуває у суперризиковій зоні, і вони скасовують потенційні контракти, які надходять з України. Тобто якщо показуєш, що локація розробників в Україні, вони просять показати інші локації у Європі", – пояснює він, додаючи, що інколи українських фахівців навіть відносять до тієї ж ризикової підсанкційної категорії, що і росіян та білорусів.

Найкраще наразі українським сервісним компаніям вдається працювати із закордонним малим та середнім бізнесом, а також стартапами, бо їх легше переконати у тому, що ефективність роботи українських айтівців практично не постраждала від війни. А от для великих компаній Україна – суцільна ризикова зона, співпрацювати із якою забороняють внутрішні безпекові протоколи таких компаній.

"Якщо казати про малих та середніх клієнтів, то до них можна донести те, що в Україні є безпечні зони, і кожна компанія робить це по-своєму. Вони позначають області, де не йдуть активні бойові дії, і кажуть: це безпечні зони. Зараз іде створення кластеру ІТ у закарпатській області саме для цього. Це вже є ініціативи бізнесів, які розуміють, що треба якось комунікувати з клієнтами", – каже Владислав Савченко і додає, що було б бажано, аби такий самий сигнал надійшов і від держави.

Водночас він визнає, що пріоритетом для уряду нині є захист України від російського війська і отримання допомоги партнерів, тож розмови про те, що в Україні є якісь "безпечні зони" не на часі.

Щоб переконати закордонних клієнтів, які бояться, що українських айтівців заберуть до армії, або що в Україні зникне інтернет, а вони втратять свої гроші, у тому, що їхні замовлення будуть виконані, асоціація створила спеціальну платформу, де виступає гарантом виконання замовлення. Розглядаються також і варіанти страхування ризиків або державно-приватного партнерства, аби убезпечити стале надходження нових замовлень.

"Бо ти продаєш їм безпечні зони, а вони питають: а якщо буде ескалація, а якщо туди прилетять ракети? Небезпека в тому, що цей сніжний ком проблем може вилитися у мільярди. Індустрія дуже довго зростала, а втратити її можна за рік, і від цього сумно",- пояснює Владислав Савченко.

Водночас він визнає, що в ІТ галузі є й компанії, яких війна взагалі не торкнулася, "але це продуктові компанії, які працювали на зовнішніх ринках", зауважує він, і прогнозує:

"Після війни, думаю, все буде дуже добре з українським брендом, але саме зараз є питання. І треба ще дожити до після війни".

Що кажуть про роботу під час війни в ІТ-компаніях

(за опитуванням "Європейської асоціації програмної інженерії" EASE)

Василь Іванов, засновник KeepSolid

За час війни ми не втратили жодного співробітника, понад це, відкрили близько 10 вакансій. Працюють усі, більшість залишилися в Україні. Працюють навіть ті, в кого в місті йшли бойові дії. Природно, з перервою на бомбосховища.

Прибутки не втратили, наші користувачі розташовані по всьому світу. Запустили акцію, за якою 30% прибутку від найдорожчих тарифів перераховуємо на користь армії. Два місяці приростаємо приблизно на 8%.

Максим Прохоров, власник та засновник PM Partners

Було 140 співробітників, залишилося 58. Обіг впав у 2,5 раза. Фонд заробітної плати був 1,8 млн грн, зараз став 800 тис. грн. Було 20% виручки з-за кордону, зараз 90%.

Прогнози робимо лише на 2 місяці, намагаємося зберегти команду, поки живемо у збитках, намагаємося не наростити їх за ці два місяці.

Перші тижні війни всі закордонні клієнти хотіли релокейт всіх команд, але я довго розповідав, що це не можливо. Ми додатково підтвердили місце перебування кожного співробітника, і що вони в безпеці. Також в нас встановлені старлінки, які в десятки разів дають кращий інтернет, ніж в ЄС чи США.

Не зважаючи на те що ми перемістили команди, ефективність впала на 30-40% через багато факторів: волонтерство, айті-війська, загибель рідних тощо.

Микита Попов, CEO та засновник PM Group

2020-2021 були в нас роками постійного зростання. Як компанія ми зростали на 5-10% щомісяця, відповідно зростали і обсяги податків.

2022 рік (січень, лютий) ми розпочали так само активно, набрали ще 10-12 людей.

Війна. За перші 2-4 дні втрачаємо 3 співробітників (домовилися, що вони візьмуть паузу, але у підсумку вони так і не повернулися з паузи).

4-6 день (перший робочий тиждень) – замороження чи зупинка платежів у 70% клієнтів, ще 30% сказали, що продовжать працювати з нами і оплачувати послуги.

Кінець березня-початок квітня – рівно місяць, як сума надходжень на наші рахунки дорівнює нулю.

Прибутків за час війни в нас не було від слова зовсім.

Що буде далі? Ринок сильно змінився, і працювати із українською ІТ-компанією 20-30% не хочуть відкрито, і ще 30-40% хочуть, "але давайте через 2-3 місяці або коли буде все спокійно". Решта не проти працювати.

Світові компанії побачили таку "просадку" ринку і прийшли забирати його собі. Рекрутерів з цепу спустили і вони зараз хантять все і всіма доступними способами.

Ринок і надалі падає, і я з першого дня говорю, що найважчими будуть перші три місяці і треба протриматися рівно цей час. Так що чекайте новин під кінець квітня і в травні.

Мій особистий прогноз на компанію – все буде добре, ми обов'язково виберемося і продовжимо зростати.

Поліна Полякова, CMO AllSTARSIT

Війна не вплинула на кількість працівників у компанії. Українська команда продовжує працювати в умовах воєнного часу, дехто скористався можливістю релокації до Варшави в наш головний офіс. З початку військових дій на території України 4 працівники пішли на фронт. В березні компанію залишило два працівники, які планували своє звільнитися завчасно ще до війни.

Жоден клієнт не припинив співпрацю з AllSTARSIT за час війни. Більше того, кількість клієнтів зросла – зараз ми маємо 40 крутих проєктів. У зв'язку із війною компанія перенесла свій головний офіс з Києва до Варшави.

Ми розуміємо, що після зняття обмежень на перетин кордонів для чоловіків, частина людей виїде за кордон, а хтось навпаки навернеться до сім'ї в Україні і буде відновлювати державу. Це все доволі складно прогнозувати, ми прораховуємо різні варіанти, щоб наші співробітники могли комфортно жити і працювати в Україні (Київ, Львів, ремоут), а також могли за бажанням поїхати на воркейшн або релокейт в інші країни Європи, Ізраїль, Емірати, після нашої перемоги.

Владислав Подоляко, засновник та СЕО Belkins

Від нас не пішов жоден клієнт. Нам вдалося зберегти кожного, за винятком російських, з якими попрощалися зі зрозумілих причин. Завдяки тому, що ми не втратили своєї операційної ефективності, ми змогли зберегти тренд росту. Ми не тільки не впали у цифрах, а й дещо виросли завдяки оптимізації витрат і потоку нових клієнтів.

Наші клієнти впевнені, що навіть у такій ситуації, команда Belkins знайте спосіб безперебійно продовжити роботу над проєктами. Ми це довели ще у перший день війни. Вже до кінця першого тижня війни ми вийшли на 95% своєї ефективності, не залишивши клієнтам жодних сумнівів.

Безумовно, мала місце коротка вимушена пауза, коли ми евакуювали команду на Захід України, але навіть тоді наша команда продовжувала жонглювати десятками своїх задач, працюючи у різних умовах. Частина команди пішла захищати країну на передову, хтось потребував більше часу на евакуацію з критичних районів, але хлопці та дівчата без зайвих питань брали на себе роботу своїх колег, навіть кросфункціонально. Завдяки такій згуртованості, ризики втратити клієнтів звелися до нуля.

Що буде після війни

ІТ-індустрія — одна з небагатьох галузей, яка вже є надійною основою тилу, а після війни може стати одним із локомотивів відновлення української економіки, вважають у ІТ Ukraine.

За десятиріччя до війни українські айтівці звикли працювати на дуже конкурентному ринку, каже Костянтин Васюк:

"Коли ти перебуваєш на ринку, де всі досить так сильно штовхаються весь час, то ти загартовуєшся. От ми і загартувалися".

"Україна в останні 5 років стала справжнім ІТ-хабом, де можна робити складні проєкти", – пояснює Владислав Савченко.

Коли все народжувалося, ми конкурували з Індією, каже він. Але оскільки "в людському потенціалі" з десятками мільйонів індійців українцям конкурувати неможливо, то поступово українці стали брати складністю проєктів та завдань, які можна вирішувати.

"В нас є історично сильна інженерна школа, сильна математична школа, тому всі хочуть найняти українських айтівців, всі знають їхню якість", – зауважує він.

Це є і перевагою, і небезпекою, адже, наприклад, якщо подивитися на оголошення на європейських сайтах, де пропонують роботу українцям під час війни, то левова частка припадає на вакансії, пов'язані із галуззю ІТ.

Через заборону на виїзд за кордон для чоловіків призовного віку – а саме такими є переважна більшість працівників українських ІТ-компаній – поки що відчутного "відтоку мізків" не спостерігається. Але що буде, коли заборони скасують і кордони відкриються?

Побоювання, що тоді українські айтівці можуть поїхати за кордон мають під собою підстави, каже Владислав Савченко. Але зауважує: нині доходи програмістів в Україні є вищими, ніж в Іспанії та приблизно рівними до Польщі, а от рівень оподаткування – дуже різниться.

Якщо в Україні це 5% при реєстрації як ФОП та 7% для резидентів Дія Сіті, то у Польщі треба платити понад 20% податку на доходи. І з цим вже стикнулися деякі компанії, які перебазували своїх працівників до Польщі, бо за пів року перебування в країні мають перейти на сплату податків за місцевими законами.

"З нами можуть легко конкурувати Америка – США, Канада, та Британія. Німці також конкурентоздатні по зарплатні, але вони напевне не будуть ставати у чергу, аби винайняти українців, тому що взяти працівника у штат – це потім дуже важко його звільняти, і таке інше. Тому витримати цей удар українське ІТ зможе", – вважає голова "Європейської асоціації програмної інженерії" EASE.

"Поки що наші опитування не свідчать про намагання всіх встати і поїхати", – твердить і виконавчий директор ІТ Ukraine Костянтин Васюк.

Він нагадує, що за роки ковідної пандемії, практично усі в ІТ-бізнесі переорієнтувалися на віддалену роботу.

Тому, за його словами, "сьогодні мова йде не стільки про фізичний переїзд в країну, як про намагання отримати якісь кращі безпекові, соціальні, інфраструктурні можливості, ніж людина має тут". А сьогодні ці умови "в Україні для багатьох людей об'єктивно погіршилися через війну".

"Я вважаю, що це є нормальне право людини подивитися на можливості для родини, для дітей, для свого кар'єрного росту", – каже Костянтин Васюк, і пояснює логіку дій більшості айтівців:

"Коли він умовно створить цю exel-табличку створить, то буде багато критеріїв. Наприклад, безпека є, але немає достатньої інфраструктури, то буде один варіант, – перелічує він різні можливості. – Для айтівців, які зараз працюють на західній Україні, інфраструктура цілком ок, ну, хіба що військкомат трохи турбує. Якщо війна закінчиться, а безпеки не буде, або буде загроза повторного конфлікту, або будуть якісь репресії чи дивні законопроєкти про 10 років тюрми за те, що не повернувся. Звісно, все це будуть негативні сигнали для того, щоб у цій табличці вибрати іншу локацію".

Тому нині, за словами Костянтина Васюка, важко прогнозувати, чи буде відтік мізків чи ні. Це залежатиме від того, наскільки довго триватиме війна, яким буде повоєнне відновлення України і ситуація в європейських країнах.

Якщо все порахувати, каже голова ІТ Асоціації, Україна є "однією з найкращих локацій, де можна працювати, реалізуватися. Але війна внесла свої корективи".