10/02/2021
Реєстрація компанії в Україні VS Європі
Єлизавета — founder юридичної компанії Legal Surf, більше 9 років на ринку юридичних послуг, і 3 роки в сфері IT-права. Вона активно допомагає білоруським IT-компаніям з релокейтом і адаптацією до українського законодавства.Єлизавета поділилася своїм досвідом і розповіла в чому плюси і мінуси вибору зарубіжної юрисдикції.
Вибір юрисдикції залежить від багатьох факторів. Для початку потрібно розібратися з метою зареєструвати компанію закордоном. Це може бути зменшення податкового навантаження, підвищення репутації перед зарубіжними клієнтами, можливість пошуку інвестицій, захист активів, релокацію в майбутньому та інше.
У моїй практиці ми "йшли", коли компанія отримувала пакет інвестицій і інвестор наполягав на своїй локації, або коли хлопці хотіли бути ближче до ринку своїх основних замовників, або коли ми готувалися до продажу або просто хотіли красиво звучати "компанія, яка зареєстрована в Англії ".
Також, при виборі юрисдикції потрібно враховувати термін реєстрації бізнесу, особливо термін і взагалі можливість відкриття розрахункового рахунку, гнучкість законодавства і "серйозність" роботи органів державної влади, місцевих вимог.
Якщо ми говоримо про Україну, то реєстрація компанії в середньому займає близько 3-5 робочих днів. Відкрити рахунок української компанії в українському банку на даний момент не складно, займає це близько 5 робочих днів. Якщо засновники компанії в Україні іноземці, моніторинг перед відкриттям трохи жорсткіше, але і з цим ми справляємося.
Якщо ми говоримо про інші юрисдикції, найчастіше в Європі, наприклад, компанію можна відкрити за кілька днів. Але велика проблема — це відкриття рахунку, оскільки вимога "substance" (принцип реальної присутності) все більше і більше дихає нам спину.
Що це означає і чому так?
Все просто, держави з низькими податковими ставками (згідно, як я вважаю, вимог Організації економічного співробітництва і розвитку) хочуть бачити саме економічну причину реєстрації компанії в даній юрисдикції, крім прагнення до мінімізації податків. Це означає, що компаніям потрібно мати реальний фізичний офіс, наявність штатних співробітників (і найкраще резидентів країни), що не номінального директора, реальний витрати, сайт і т.д. Без підтвердження всіх цих пунктів, практично жоден банк в самих популярних юрисдикцій в Європі не відкриє вам рахунок і доведеться розраховувати тільки на платіжні системи.
Крім того, практично у всіх договорах про уникнення подвійного оподаткування спеціально уточнюється, що тільки податкові резиденти сторін можуть претендувати на пільговий податковий режим. Деякі країни вже стали обумовлювати отримання статусу податкового резидента наявністю у претендує на нього компанії реального економічного присутності (substance). Без активної діяльності в країні реєстрації компанія не зможе користуватися перевагами угод про уникнення подвійного оподаткування.
Хотіла б додати, що в Україні, на даний момент, таке поняття як "substance" фактично відсутнє.
А ось, наприклад, на Кіпрі, в Естонії ми вже навіть не дивуємося запитам і навіть вимогам банків про наявність "сабстенс" і підтвердження будь-якої операції. У Латвії у мене є живий кейс блокування рахунку на велику суму без пояснень причин з грубими порушеннями банківського законодавства.
Однак, як вихід, реєстрація компанії може бути в одній країні, а відкриття рахунку в інший.
Але я наприклад, схильна завжди до схеми, коли компанія і рахунок находяться в одній країні. З кількох причин:
- як я сказала вище, щоб уникнути ризику позбавлення права користуватися перевагою угод про уникнення подвійного оподаткування;
- для сплати місцевих податків;
- відповідати вимоги платіжної системи / платіжного агрегатора, з яким клієнт планує працювати;
- лояльніше ставлення органів влади і банків, репутація.
Тому тут я вважаю, що українські хлопці повинні залишатися в Україні, поки вони не вироблять повноцінний, успішний, робочий продукт, який можна випускати в світ і масштабувати.
